Тільки-но в повітрі в повіє весною, з-під торішнього листя починають з’являтися маленькі квіточки. Природа навколо ще гола, сіра, клапті брудного снігу лежать навколо, холодні джерельця. А ця рослина вже розгортає свої пелюстки серед мокроти та холоду. Ідеш вулицею, і несподівано в око впадає маленьке свято весни на чиїсь клумбі!

Це свято – квіточки крокуси. Їхні ніжні пелюстки ледве видно від землі, стеблинка коротка. Листячко блискуче та вузеньке, наче смужка або голка. Та квіточки напрочуд гарні. Вони бувають бузкового, фіолетового, яскраво-жовтого, оранжевого, білого кольору. Зустрічаються також дуже привабливі смугасті крокуси. Велика квітка, неначе яскравий келих, здіймається з тоненької стеблини. По мірі цвітіння келих квітки розкривається все сильніше. А серединка квітки має життєрадісний жовтий або оранжевий колір.

Навіть, якщо крокуси засипле снігом та придавить заморозками, вони все одно стійко переживають негоду. Крокуси тримаються разом, ростуть дуже густо. «Весна йде! Недовго залишилося мерзнути! Не похнюплюйте носа, ми ж витримуємо!» - начебто говорять нам крокуси, визираючи з-під снігу.

За давньогрецькою легендою, крокуси виросли з краплин крові. Таким чином бог Меркурій зберіг пам’ять про свого загиблого друга Крокуса. Перші весняні крокуси хочеться зірвати та зробити букет, але слід пам’ятати, що в такому разі наступного року на цьому місці крокуси вже не виростуть.

А як пригріє сонечко, крокусів стає більше! У квітні ці квіточки вже рясно покривають лісові галявини, луки та схили гір та створюють справжній весняний килим. Килим з крокусів має легкий аромат свіжості, пробудження природи.

зелене стебельце вилізно з грунту.це хтось насіння насипав.це стебельце проросло і виявилось,що це квітка,рання,гарна квітка.зовсім свіжа та "безгрішна".на ній кожного ранку з"являються крапельки ранньої роси.надто це красиве видовище,що неможна передати словами.