Більшовики, прийшовши до влади під час Російської революції, прийняли політику щодо релігії, яка характеризувалася поєднанням антирелігійних заходів і спроб кооптації. У Радянській Україні більшовики проводили багатопланову політику щодо релігії, яка передбачала придушення впливу православної церкви, пропагування атеїзму, а часом і спроби співпраці з релігійними організаціями у власних цілях.

Одним із ключових методів політики більшовиків у релігійному питанні було придушення релігійних інституцій. Це передбачало націоналізацію церковного майна, закриття релігійних шкіл, арешти та страти священиків та інших релігійних лідерів. Більшовики також намагалися знищити релігійні вірування та обряди, пропагуючи атеїзм через пропаганду та освіту. Це включало видання антирелігійної літератури, створення атеїстичних клубів і введення викладання атеїзму в шкільну програму.

Крім придушення релігії, більшовики також намагалися кооптувати релігійні організації для своїх цілей. Наприклад, в Україні вони створили осередок Ліги войовничих атеїстів і докладали зусиль для співпраці з Українською Автокефальною Православною Церквою, щоб просувати власну політичну програму. Інколи більшовики також використовували релігію як засіб мобілізації, закликаючи підтримати українське селянство в боротьбі проти білої армії.

Підсумовуючи, політика більшовиків щодо релігії в Радянській Україні характеризувалася поєднанням придушення та кооптації. Вони прагнули ліквідувати вплив православної церкви, пропагувати атеїзм, а часом і використовувати релігійні організації у своїх цілях.

Більшовики пропонували нерелігійну політику, яка забезпечувала повне право на релігійну свободу в Радянській Україні. З 1917 року більшовики проголосили за заборону церковних дій в державних установах та утримання законів, що забороняли пропаганду релігії у шкілах. Також були проголошені закони, які забороняли збори по релігійним питанням та забороняли доступ до релігійних святинь.

Більшовики також пропонували атеїстичний націоналізм та підтр