Олесь підвівся, запхав книжки пазуху поплентався до школи. На першому уроці було малювання. Старенька вчителька Матильда Петрівна ходила поміж партами I, роблячи загадкове обличчя, повільно говорила: Потім вона дістала з портфеля гирунчик і урочисто поставила на стіл. Діти почали малювати, виводячи кожен свое: той жлуктичко, інший ринку або макітерку. Госкільки дірку в денці ніяк було передати, то її чіпля- ли збоку. Олесь старанно скрипів олівцем і натхненно прицмакував. Коли ж учителька зупинилася біля його парти, із зошита на нет, презирливо примруживши око, дивився дятел: чого тобі тутечки? Олесю, адже я наказувала всім малювати горщечок, суворо ска- зала Матильда Петрівна. Ій сподобався дятел, але вона добре знала, що таке вчительська принциповість, тому й додала: Я поставлю тобі двійку. У класі увірвався гамірець. Відмінники дивилися на свого вчорашнього побратима співчутливо, а ті, хто вчився через пень-колоду, з радістю че кали на те, що їхнього полку прибуде. Олесь зібрав книжки, виліз з-за парти і рушив до дверей. Куди це ти?- здивувалась учителька. Олесь похнюпився. Я так не хо! Як це - так? Гирунчика отого не хо малювати. Чому? Дятла хочу... доки Матильда Петрівна думала про долю свого авторитету, Олесь вийшов у коридор, похапцем натяг пальтечко і опинився на ґанку... В шкільному садку пурхали синички. В бур'янах вовтузились горобці, Скльовуючи реп'яшачі кім'яхи. Десь у вільхах по той бік річки били пеньки: бух, бух. Дзень, сокира сприснула. Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози. Там він блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда, ів мерзлу калину, доки не набив оскоми. Потім шукав осикові трухляки, ховав за пазуху і, нап'явши пальтечко на голову, дивився: світять чи не світять? У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували

миші, а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривож ним стороном. Сонце пробило у хмарах над байраком вузеньку ополонку, яскравим

променем стрельнуло на левади. Олесь радісно мружився йому на- зустріч, зводив очі до перенісся, ловлячи золоту мушку на кінчикові Hoca. Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і на-

брали войовничого вигляду. Треба було йти додому. Олесь грядками ви-

брався на вигін і став чекати, доки випустять школярів.
текст⬆️
задание ⬇️
Як ти ставишся до вчинку Олеся на уроці малювання?
плиззз....
​