Відповідь:

Захар Беркут – мудрий, чесний, сильний духом 90-літній старець, патріот рідної землі, прибічник старої віри на Русі – підтримує вогонь на «Ясній поляні», найповажніша людина у тухольців.

Максим – син Захара Беркута, з «смілим і чистим, як щире золото, серцем», молодий воїн-патріот.

Тугар Вовк – боярин, якому князь Данило подарував тухольські землі, підступна людина, зрадник свого народу.

Мирослава – донька Тугара Вовка, «дивна дівчина», гарна, щира, ніжна й водночас смілива, рішуча, кмітлива, сильна. Не поділяє погляди та прагнення батька.

Бурунда – начальник монгольського війська, «страшний велетень», безтямно-смілий і кровожерний войовник.

Пояснення:

1. "Життя лиш доти має вартість,— говорив він частенько — доки чоловік може помагати іншим. Коли він стає для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт". Ці слова були провідною ниткою в житті Захара Беркута.

2. — сказав, важко дишучи, Бурунда до боярина, обтираючи собі піт і кров з лиця. — Покиньмо їх на тепер, нехай тішаться! — сказав Тугар Вовк. — Ні,— скрикнув Бурунда, з погордою поглядаючи на боярина,— вояки великого Чінгісхана не вміють відкладати діла на завтра, коли можна його зробити сьогодні.

3. — А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх пасемців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!  Мирослава

4. Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі (Максим до Тугара Вовка).