Ответ:Собака – член нашої родини (твір-опис)

Мені здається, що наша собака Аста живе з нами все моє життя. Насправді, так воно і є, адже Асту придбали, коли мені було всього два роки. Зараз вона не відходить від мене, виконує всі мої команди, але так було не завжди.

Батьки згадують, що маленьким я намагався сісти на собаку, смикав її за хвіст. Розумна тварина, помітивши, що я наближаюся до неї, намагалася сховатися якнайдалі. Вона забивалася під диван і вже звідти поглядала стривоженим поглядом.

З часом я зрозумів, що Аста не боїться мене, а просто намагається уникнути неприємностей. Зараз собака вважає мене своїм хазяїном, із задоволенням гуляє зі мною. Вона дуже розумна: не звертає уваги на кішок, не встряє у бійки з іншими собаками, ніколи зайвий раз не гавкне на людину чи тварину.

Аста – далматинець. Ця порода була виведена в Західній Європі ще в середні віки. Далматинці супроводжували карети вельможних людей і могли захистити свого хазяїна не тільки від розбійників, а й від вовків чи ведмедів.

Далматинець – велика за розмірами собака, що має дуже незвичайне забарвлення шерсті: на білому тлі виділяються рівномірно розташовані по всьому тілу невеликі чорні чи коричневі плями. Шерсть коротка, гладенька. Голова невелика, загострена.

Вуха опущені донизу, хвіст довгий, тонкий. Ноги невисокі, стрункії дуже сильні: далматинець годинами може бігати без перепочинку. Ця порода дуже легко піддається дресируванню.

Шерсть має легкий приємний фіалковийзапах. Єдине, що можна віднести до недоліків природи, – це те, що далматинці линяють цілий рік, тому хазяїн має постійно вичісувати собаку жорсткою рукавичкою.

Наша Аста відповідає усім вимогам до породи. Ми часто буваємо на різноманітних собачих виставках і змаганнях, де вона виборює призові місця! Але ми любимо нашу собаку не за медалі, а за те, що вона член нашої великої родини, а ще за те, що вона розумна, відважна, віддана і ласкава.

Объяснение: