Ответ:

Столітня війна (1337—1453) — тривалий військово-політичний конфлікт між Королівством Англія і Королівством Франція, причиною якого стало прагнення Англії повернути ті території на континенті, що раніше належали англійським королям. Крім того, англійські королі були пов'язані сімейними узами з французькою династією Капетингів, унаслідок чого висували претензії на французький престол. У свою чергу Королівство Франція прагнуло витіснити англійців з Аквітанії (яка була закріплена за ними Паризьким договором 1259 року). Обидві держави бажали володіти Фландрією. Попри початкові успіхи, Королівство Англії зазнало поразки у війні, через що на континенті у нього збереглося лише одне володіння — порт Кале, який воно утримувало до 1559 року.

Війна тривала 116 років (з перервами). Столітня війна була низкою різних конфліктів: перший (Едвардіанська війна) тривав у 1337–1360, другий (Каролінська війна) — в 1369—1389, третій (Ланкастерська війна) — в 1415—1429, четвертий — в 1429—1453. Термін «Столітня війна» — назва, яка узагальнює всі ці конфлікти — з'явився пізніше.

Зміст

1 Причини

2 Стан збройних сил Королівства Франція напередодні війни

3 Стан війська Королівства Англія напередодні війни

4 Перший етап (1337—1360)

5 Мирний період (1360—1369)

6 Посилення Королівства Франція. Другий етап (1369—1389)

7 Друге перемир'я (1389—1415)

8 Третій етап (1415—1429). Окупація Королівства Франція

9 Четвертий етап (1429—1453). Поразка Королівства Англія

10 Значення війни

11 Наслідки війни

12 Див. також

13 Джерела

14 Література

15 Посилання

Причини

Війну розпочав англійський король Едуард III, що був по материнській лінії онуком французького короля Філіпа IV Вродливого з династії Капетингів. Після смерті 1328 року Карла IV, останнього представника прямої гілки Капетингів, і коронації Філіпа VI (Валуа) за салічним законом, Едуард заявив про свої права на французький трон.

Поруч із династичними суперечками були й інші причини до війни. Суперечності між двома країнами розпочалися ще в ХІ столітті. 1066 року Вільгельм Завойовник, розгромивши військо англо-саксів у битві при Гастінгсі, здобув корону Англії. Ставши англійським королем, він залишався васалом короля Франції, оскільки володів герцогством Нормандія. Відтоді почалося протистояння між англійськими та французькими монархами — перші боролися за звільнення від залежності, другі намагалися її зберегти. Це вилилося у низку конфліктів, що передували Столітній війні.

Крім феодальних та династичних суперечностей, важливу роль відігравали нові торговельні зв'язки. Міста Фландрії поставали як ремісничі центри, що виготовляли значну частину тканин. Сировину для фламандських цехів постачали здебільшого англійські землевласники, що саме починали активно розводити овець. Коли Королівство Франція вкотре спробувало підкорити міста Фландрії, Королівство Англія, вбачаючи в цьому загрозу своїм торгово-промисловим інтересам, втрутилося і розв'язало війну.

У 1333 році Едуард виступив на війну з шотландським королем Давидом II, союзником Королівства Франція. В умовах, коли увага англійців була прикута до Королівства Шотландія, Філіп VI вирішив скористатися нагодою і приєднати Гасконь. Однак війна виявилася успішною для англійців, і Давид вже в липні був змушений утекти до Королівства Франція після розгрому поблизу пагорбу Галідон. 1336 року Філіп почав будувати плани з проведення висадки на Британські острови для коронації Давида II на Шотландському престолі, паралельно плануючи приєднання Гасконі. Ворожість у відносинах двох країн загострилася до краю.

Восени 1337 року англійці вчинили напад у Пікардії. Їх підтримали фламандські міста та феодали, а також міста південного заходу Королівства Франція.