Відповідь:

виписую одразу кілька уривків:

Ми озирнулись. Дорога наша стояла порожньою і далеко там вливалась, наче бура річечка, в зелене море хлібів. Тихо було. Не так тихо, як десь у городі вночі, де мертво спить і камінь, і стра-ждання, і ніч тонко  дзвенить у вухах, як кажан вічності. А тихо тишею поля, де йде великий, здоровий, вічний  процес  народження, де вітрець лащиться і грається з квітками, кібець, як прив'язаний за нитку, часто тріпочеться на однім місці і, ніби вирвавшись, кидається згори в зелений хліб; а в хлібі одбувається якась шамотня, якась боротьба інтересів кузок, черв'ячків, мишей, колосків. ( це коли герої полем йдуть до лісу, у якому є кордон. Кольори, які б я використала - зелений, бо поле, бо це колір життя. А речення, де описано тишу нічного міста - якийсь темний колір: чорний, темно-синій)

Жито скінчилось. Починався ліс. Старі товсті дуби, широко розставивши волохаті руки-віти, ніби приймали нас в свої зрадливі обійми. Стрункі берези, білі, мов оголені до пояса, соромливо стояли між дубами і ховалися за ними. Здивовано перестрибували з гілки на гілку якісь пташки. (це коли герої ввійшли в ліс, у якому їм ще потрібно знайти  кордон. Корі би вибрала також, зелений, але більш темніший. Тому що наростає напруга в душах героїв, цей ліс не звик до гостей, тому обійми дубів зрадливі, а берізки соромляться своєї оголеності перед чужими людьми)

Ліс помирився з нами й провадив далі своє життя, життя кохання, народження, росту. На блідих квіточках кущів діловито гуділи бджоли; тукав дятел десь вгорі; дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялись на нас і несподівано зливались в обіймах. Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками. В траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя. (це коли герої йдуть лісом і розуміють, що він живе звичним життям. Колір обрала б жовтий  або якийсь ніжно-рожевий,який би підкреслив романтичність, емоційність, ніжність. Ті почуття, які виникають у героя)

А ліс мовчав і ховав в собі свою таємницю. Тут не було вже білих беріз, не було метеликів, земля була вогка, чорна, вкрита гнилим листям та безліччю маленьких гілочок, які хрускали під ногами. Напівтьма дивилась на нас вороже, погрозливо, безжалісно. (це коли герої підійшли до кордону у лісі і розуміють, що їм загрожує небезпека і вони можуть загинути. Колір обрала б темний - колір  напруги, невідомості, страху, небезпеки)

Висновок: за допомогою опису природи автор підкреслює емоційний стан свого героя. Особливо це помітно під час опису лісу.  Кольори, які ми підбираємо змінюють свою палітру від світлих і радісних до темних і тривожних.

Пояснення: