Ответ:

Кожного разу звуки дзвонів нагадують їй минулі літа і себе, коли була ще дитиною – ніжною, вразливою, «немов мімоза, з сумовитими очима». Вона годинами лежала в траві, вслухаючись у далекі дзвони монастиря і плакала, поки не втомлювалась. Іншим разом була пристрасною, наче арабський кінь.

Объяснение: