ідейно-художній аналіз вірша
Черкащина –
Це лицарів земля - відважних козаків,
Монастиря в Яру Холоднім дзвонів.
Це стиглий шепіт городищенських садів
І кобзарів безсмертних новий гомін.
Черкащина –
Чарівний, ніжний щебіт солов’я
В Софіївці на острові Кохання,
Тарасових це шанувальників земля,
Яка снаги наповнена й дерзання.
Черкащина –
Це неозорі хвилі сивого Дніпра,
Що їх сини у битвах добували,
Майбутні дні для долі кращої й добра,
Чого земля століттями не знала.
Черкащино!
Тобі дорога стелиться ясна,
Немов рушник у вишиванім цвіті.
Черкащино!
В моєму серці ти одна,
Найкраща, наймиліша в світі.