Ответ:

Одного разу мені приснилося, що я беру інтерв’ю у Бога.

— Так ти хочеш взяти в мене інтерв’ю? — Бог запитав мене...

— Якщо в Тебе є час, — сказав я...

Бог усміхнувся:

— Мій час — це вічність... Які питання ти хотів мені поставити?

— Що найбільше дивує Тебе в людині?

І Бог відповів:

— Їм набридає дитинство, вони поспішають подорослішати, а потім мріють стати дітьми знову. Люди втрачають здоров’я, заробляючи гроші, а потім втрачають гроші, відновлюючи здоров’я. Вони так багато думають про майбутнє, що забувають про теперішнє... настільки, що не живуть ні в теперішньому, ні в майбутньому. Люди живуть так, ніби ніколи не помруть, а вмирають, як ніби ніколи й не жили...

Його рука взяла мою, і ми помовчали деякий час...

І тоді я запитав:

— Як Батько, які уроки життя Ти б хотів, щоб Твої діти вивчили?

— Нехай знають, що неможливо примусити когось любити їх. Все, що вони можуть зробити, — дозволити собі бути коханими. Нехай пам’ятають, що поранити кохану людину займає лише кілька секунд, але залікувати ці рани може зайняти довгі роки. Нехай знають, що це не добре — порівнювати себе з іншими. Нехай вчаться пробачати, практикуючи прощення. Нехай зрозуміють, що багатий не той, у кого більше, а той, хто потребує меншого. Нехай знають, що є люди, які їх дуже люблять, просто вони ще не навчилися виражати свої почуття. Нехай усвідомлюють, що дві людини можуть дивитися на одне й те саме, а бачити це по-різному. Нехай знають, що пробачити одне одного недостатньо, треба також пробачити самих себе...

— Дякую за Твій час, — сказав я боязко. — Є ще щось, що Ти хотів би передати Своїм дітям?

Бог усміхнувся і сказав:

— Нехай знають, що я є тут для них... завжди!

Объяснение: