Петро́ Олексі́йович Рома́нов (Петро I; рос. Пётр Алексеевич Романов; 30 травня (9 червня) 1672 Москва, Московія — 28 січня (8 лютого) 1725, Санкт-Петербург, Російська імперія) — Государ, Цар і Великий князь всієї Русі (1682–1725), перший імператор Всеросійський (1721—1725). Представник московської династії Романових. Син царя Олексія та Наталії Наришкіної. Зійшов на престол після смерті царя Федора. Був співправителем свого брата Івана V. Самостійно правив з 1689 року. Докорінно реформував Московську державу. Орієнтувався на протестантські країни Європи — Голландію і Англію, де побував у 1697—1698 роках. Придушив стрілецькі бунти, створив нову регулярну армію і флот. Провів урядову реформу: сформував Сенат (1711), запровадив колегії (1718—1722), поділив країну на губернії (1708). За наполяганням Феофана Прокоповича прийняв титул імператора (1721), а також ліквідував Московську патріархію (1700), замінивши її Синодом (1721). Збудував Санкт-Петербург (1703), куди переніс столицю (1713). Проводив агресивну зовнішню політику. Взяв участь у Великій турецькій війні, переміг Османів у 1686–1700 рр. й отримав вихід до Азовського моря. Здобув перемогу над Швецією у Великій Північній війні (1700—1721), внаслідок чого закріпився на Балитиці. Придушив антимосковське повстання українського гетьмана Івана Мазепи й обмежив самоврядування козацькій Україні. Зазнав поразки у черговій війні з Османами 1710—1713 рр. Заснував Російську академію наук (1724). Одружувався двічі — з Євдокією Лопухіною і Катерининою І. Батько російських царевичів Олексія, Олександра, Петра, та царівн Анни, Єлизавети і Наталії. Помер у Санкт-Петербурзі. Похований у Петропавлівському соборі міста.
Answers & Comments
Ответ:
Петро́ Олексі́йович Рома́нов (Петро I; рос. Пётр Алексеевич Романов; 30 травня (9 червня) 1672 Москва, Московія — 28 січня (8 лютого) 1725, Санкт-Петербург, Російська імперія) — Государ, Цар і Великий князь всієї Русі (1682–1725), перший імператор Всеросійський (1721—1725). Представник московської династії Романових. Син царя Олексія та Наталії Наришкіної. Зійшов на престол після смерті царя Федора. Був співправителем свого брата Івана V. Самостійно правив з 1689 року. Докорінно реформував Московську державу. Орієнтувався на протестантські країни Європи — Голландію і Англію, де побував у 1697—1698 роках. Придушив стрілецькі бунти, створив нову регулярну армію і флот. Провів урядову реформу: сформував Сенат (1711), запровадив колегії (1718—1722), поділив країну на губернії (1708). За наполяганням Феофана Прокоповича прийняв титул імператора (1721), а також ліквідував Московську патріархію (1700), замінивши її Синодом (1721). Збудував Санкт-Петербург (1703), куди переніс столицю (1713). Проводив агресивну зовнішню політику. Взяв участь у Великій турецькій війні, переміг Османів у 1686–1700 рр. й отримав вихід до Азовського моря. Здобув перемогу над Швецією у Великій Північній війні (1700—1721), внаслідок чого закріпився на Балитиці. Придушив антимосковське повстання українського гетьмана Івана Мазепи й обмежив самоврядування козацькій Україні. Зазнав поразки у черговій війні з Османами 1710—1713 рр. Заснував Російську академію наук (1724). Одружувався двічі — з Євдокією Лопухіною і Катерининою І. Батько російських царевичів Олексія, Олександра, Петра, та царівн Анни, Єлизавети і Наталії. Помер у Санкт-Петербурзі. Похований у Петропавлівському соборі міста.
Объяснение: