47. Самодиктант
Перепиши, розкрий дужки, замість крапок постав пропущені букви. Підкресли
ряди однорідних членів речення і слова, до яких вони відносяться. В останньому ре-
ченні познач частини мови. Пам'ятай, що дієприкметник, дієприслівник – особливі
форми дієслова.
Степ яснів, ширився, невтомно розгортав один бе...бережні сувої і ст...лив під ноги
вершникам то ясні плахти різно/барвного зіл...я, то зелені сму...ки жита й пш...ниці, то
шовкові вруна ковили та чаполочі (С.Добровольський).
Степове бе...меж...я тече буйною зеленавістю хлібів, мере...тить нагрітим від сон-
ця повітрям. Степовий океан манить і кличе. Хоч би показалась якась щогла серед зелена-
во/голубих хвиль – звичайна тополя чи явір. Пів/дня ідемо, і тільки пш...ниці та ще
соня...ники, які ледь/ледь ро...плющують свої золоті очі крізь волохаті вії.
І раптом на обрії випл...ває оазис. Що це – мар... во чи пр...марна видимість дерев,
що ген/ген синіють на видно/колі. Набл...жаємося, та мар...во не/відпливає, а виступає ще
зриміше, вже видно могутні кр...слаті дуби, куч...ряві липи, кронисті яблуні і навіть одну
біло/кору березу, що вибігла, ніби дівчина в білому, з гаптованими зеленим шовком
ру...никами. Так от який він, хутір Надія, закладений давно/давно в степу людиною
дивної і суворої долі, ратаєм і драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем — Карпен-
ком/Карим (І. Цюпа).
Answers & Comments
Ответ: Степ яснів, ширився, невтомно розгортав один безбережні сувої і стелив під ноги вершникам то ясні плахти різнобарвного зілля, то зелені смужки жита й пшениці, то шовкові вруна ковили та чаполочі (С.Добровольський).
Степове безмежжя тече буйною зеленавістю хлібів, мерехтить нагрітим від сонця повітрям. Степовий океан манить і кличе. Хоч би показалась якась щогла серед зеленаво-голубих хвиль – звичайна тополя чи явір. Півдня ідемо, і тільки пшениці та ще соняшники, які ледь-ледь розплющують свої золоті очі крізь волохаті вії.
І раптом на обрії випливає оазис. Що це – марево чи примарна видимість дерев, що ген-ген синіють на видноколі. Наближаємося, та марево не відпливає, а виступає ще зриміше, вже видно могутні крислаті дуби, кучеряві липи, кронисті яблуні і навіть одну білокору березу, що вибігла, ніби дівчина в білому, з гаптованими зеленим шовком рушниками. Так от який він, хутір Надія, закладений давно-давно в степу людиною дивної і суворої долі, ратаєм і драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем — Карпенком-Карим (І. Цюпа).
Объяснение: