Ніколи на Україні не бувало такого, як виробляв  шляхтич Чарнецький. Він спалив села і міста, вкрив їх непохованими тілами.

Вжахнувся Іван Богун, почувши про таке. Маючи один полк у три тисячі козаків, він кинувся до замку Монастирище навперейми Чарнецькому.  

У Монастирищі дуже зручно було оборонятися. З одного боку місто захищали високі і стіни та башти. З другого під кручею бігла річка. З третього боку підходило поле. Тут  Богун  наказав робити окопи.  

Чарнецький дуже зрадів, що знищить нарешті проклятого  бунтаря.

Чарнецький кинув свої полки на козацькі окопи. Війська в нього було вп’ятеро більше, ніж у Богуна.  

Чарнецький щодня почав водити своє військо на нові штурми, щоб стомити козаків.  

Два тижні тяглася облога Монастирища.  Богун листом викликав Чарнецького на поєдинок.  

Богун виїхав на коні за окопи.  А Чарнецький не виїздив.  

Чекаючи супротивника, Богун басував конем по полю. Раптом залунали постріли  польських гармат. Богун разом із конем упав на землю. Розірвало на шматки Богунового коня, а його самого не зачепило.  

Люто кинулися козаки на ворогів. Скажений був цей штурм.  

Сотня козаків у передніх окопах  полягла, не відступивши назад ні на крок. Люто билися козаки й по інших окопах.  

Від пострілів  гармат зайнявся замок. Козаки гасили пожежу й билися одночасно.  

Богун з тисячею козаків  ускочив у ворожий табір та підпалив його. Після цього він вихопився і вдарив на поляків ззаду. Вороги  кинулись урозтіч. Пораненого Чарнецького ледве встигли покласти на воза й повезли у Польщу.

Усього під Монастирище Іван Богун вигубив вісім тисяч поляків. Сам же втратив лише кілька сот душ.