На мою думку, дитинство у дорослих людей зникає, але переходить до їхніх дітей.
По – перше, людина дорослішає і дитинство не зникає, а переходить в іншу ступінь зрілості, а саме в доросле життя – освоєння професії, пошук роботи, створення сім’ї та інше. Дорослі завжди заклопотані і не помічають тих речей, які бачить дитина. Саме це описує Г.Уелс у новелі “Чарівна крамниця”, де син батькові відкриває чарівний світ дитинства, який батько вже забув.
Син прокладає стежку в дитинство для свого батька, і в того зникає страх, недовіра, адже синові ця крамниця подобається.
Тому я гадаю, що дитинство не зникає, а відступає уявно назад, нібито засинає, а коли настає час, потреба, воно знову з’являється в житті людини, можливо не в таких барвах і не зовсім так, як було, коли всі ми були дітьми.
Answers & Comments
Ответ:
На мою думку, дитинство у дорослих людей зникає, але переходить до їхніх дітей.
По – перше, людина дорослішає і дитинство не зникає, а переходить в іншу ступінь зрілості, а саме в доросле життя – освоєння професії, пошук роботи, створення сім’ї та інше. Дорослі завжди заклопотані і не помічають тих речей, які бачить дитина. Саме це описує Г.Уелс у новелі “Чарівна крамниця”, де син батькові відкриває чарівний світ дитинства, який батько вже забув.
Син прокладає стежку в дитинство для свого батька, і в того зникає страх, недовіра, адже синові ця крамниця подобається.
Тому я гадаю, що дитинство не зникає, а відступає уявно назад, нібито засинає, а коли настає час, потреба, воно знову з’являється в житті людини, можливо не в таких барвах і не зовсім так, як було, коли всі ми були дітьми.
Объяснение: