Verified answer

Вітаю тебе, мій ровеснику! Ти можеш мені позаздрити - я живу вже у 21 столітті! Тут у нас сталося таке, про що ти навіть і мріяти не міг. Ти, напевне, читав у фантастичних романах Жюля Верна про політ людини на інші планети, або ж про гіперболоїд інженера Гаріна О.Толстого? Так от тепер всі ці речі стали для нас буденними, звичайними, звичними. Не те що у ваші роки, коли навіть електричне освітлення або телефонний зв"язок були небаченою розкішшю.

Б"юся об заклад, що про такі винаходи, як мобільний зв"язок або комп"ютер, не мріяли навіть винахідники того часу, не те що прості хлопці-школярі. Навіть шкільну освіту ми зараз отримуємо не так, як ви колись. Уяви: сидимо вдома перед своїм комп"ютером, а вчителі викладають нам свої науки. Бо ж - карантин.

Я знаю, що на початку вашого двадцятого століття багато людей вмирало від тифу, віспи  або  туберкульозу,  а тепер нам загрожує так само страшна хвороба - коронавірус. Так що дещо спільне я знайшов між вашим тодішнім і нашим теперішнім існуванням.

Але й я можу де в чому позаздрити вашій молоді. Ви були більш дружними, згуртованими, більше поважали своїх вчителів, наставників  та батьків. Ви були піонерами, комсомольцями, робили корисні справи для своєї Батьківщини. Ви тоді могли безкоштовно займатися улюбленими видами спорту або вивчати музику, малювання. Вас абсолютно безкоштовно лікували та навчали в найкращих університетах. А ще ви мріяли служити в армії, стати льотчиками, танкістами, моряками. Ми ж тільки мріємо про те, аби заробляти якомога більше грошей.

Ось так і живемо. Радий був би з тобою познайомитися ближче.