МОЖЛИВОСТІ КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. Ось цей текст:

"Книги… Ілюстровані чи неілюстровані, старі чи ті, які ще пахнуть друкарською фарбою… У свій час Гессе писав про магію книжки, оспівував книжку все своє життя. Донедавна безсмертя книжки не піддавалося жодним сумнівам. Книга залишилася найзручнішим, найбільш надійним і компактним засобом збереження інформації навіть тоді, коли становлення комп’ютерної ери стало незаперечним фактом. Проте минув час, і постала низка запитань. Чи не застаріла книга сьогодні – у вік персональних комп’ютерів, глобальних мереж та гіпертекстів? Чи здатна вона протистояти натискові комп’ютерних технологій? Чи не час замінити книжкову видавничу справу на електронно-видавничу діяльність?

Звісно, з точки зору людини інформаційної доби, книги – це певні знання, відомості, й не важливо, довідкова, духовна чи навчальна ця інформація.

Не слід, звичайно, забувати, що книга є естетичною цінністю, проте комп’ютерні технології мають значно вищі можливості.

Крім цього, існує проблема місця. Навряд чи хтось із сучасних мешканців Землі може вмістити вдома усі потрібні книги.

Наступна проблема – екологічна, адже скільки дерев потрібно знищити, щоб дати життя одному, наприклад, роману. Не менш гострою є проблема пошуку. Статистика свідчить, що сучасна людина читає, як правило, «практичну літературу», наприклад, кулінарну книгу чи телефонний довідник. А спробуйте віднайти потрібну інформацію в товстелезному томі! Важливим є показ певного явища у зв’язку з іншими, але, на жаль, книга навряд чи спроможна зробити це, проте засобам комп’ютерних технологій здійснити це доволі легко. А ще інформація повинна постійно оновлюватися, а це практично неможливо, застосовуючи книжкові технології.

Основу для витіснення засобами комп’ютерних технологій книжкового ринку було закладено ще 1969 року, коли завдяки Тедові Нельсону з’явилась ідея гіпертексту, яка спричинилася до народження ідеї інформаційної мережі, що наприкінці вісімдесятих років двадцятого століття реалізувалася як Інтернет.

Відтак виникла проблема об’єднання в одному просторі інформаційних ресурсів відео, аудіо й тексту. Допомогли в цьому засоби мультимедіа. Оскільки для збереження мультимедійних даних потрібні великі ємності, то було створено спеціальний лазерний диск, який уміщує близько 670 мегабайт даних.

Наприкінці вісімдесятих років гіпертекст і мультимедіа були доволі вагомими на світовому інформаційному ринку. Потрібно було ще об’єднати їх, щоб створити мультимедійну енциклопедію.

Озирнімося довкола. Сучасна інформатика й нечувана легкість переміщень, які нібито додають відчуття могутності й сили, насправді ослаблюють і знеособлюють кожного зокрема. Поспіх став нормою життя. Всюдисуща реклама руйнує здатність людини до самостійних суджень. Телевізор привчає до безперервної калейдоскопічної зміни вражень, без якої неначе й жити стає неможливо. А електронний вітер видмухує всі запаси пам’яті, перетворюючи скарбницю на порожню й слизьку трубу.

Що таке електроніка? Вона не жива й не мертва, але швидкість її процесів величезна. Її не назвеш розумною, проте й на безглузду вона не скидається. Їй властиве щось на кшталт саморозмноження. Хто вона: «по-легшувач» життя? Ні, вона полегшує розв’язання здебільшого штучних завдань і задоволення порожніх потреб. І робить вона це лише з тією умовою, що ми передоручимо їй власну ініціативу й відповідальність, станемо без неї безпорадними і залежними від її послуг.

Вона ввірвалася в людську душу й мозок, бажання і навички, прагнучи заволодіти людиною й переінакшити її. І момент вторгнення був обраний напрочуд прицільно – кінець чергової культурної епохи, період, що несе душевну порожнечу і затемнення духу, коли дитяча основа людини звільняється від штучних дорослих нашарувань і виразно заявляє про себе. У чому виявляється дитяче єство? У безвідповідальності та самозабутній грі.

Численні натовпи дітей сьогодні повністю захоплені новою іграшкою – комп’ютером. Забуто все: затишок рідної оселі, авторитет батька, навчання, вимоги вихователів і вчителів. І якщо роздмухати гру до грандіозних розмірів, наслідки будуть жахливими, оскільки ігри дорослих небезпечні не по-дитячому. Занурення у світ комп’ютерів культивує моральну спустошеність, вседозволеність і ганебну психологію розбещеної дитини.

Утім, навряд чи електронна недуга зайшла по-справжньому далеко. Але це припущення побудоване не на вірі в здатність людини отямитися й зрозуміти, а на упевненості, що людству, яке загралося, не вистачить часу й можливостей довести гру до її логічного завершення. Мабуть, кожному доводилося готуватися до якогось уроку, писати реферат або просто шукати відповідь на певне запитання, користуючись послугами бібліотеки. "