це чиста правда. Людина ніколи не задумується над тим, що в неї є, а завжди прагне отримати щось більше. З однієї сторони, це правильно. Адже прагнення до чогось кращого удосконалює нас, робить сильнішими духом, додоє мудрості та досвіду. Але дуже часто, за цим самим прагненням, ми не помічаємо того, що навколо нас, того, що ми вже маємо. І, на жаль, найчастіше це і втрачаємо. 
Так, нам необхідно самовдосконалюватися, набиратися досвіду, долати різні перешкоди та вирішувати складі проблеми на своєму життєвому щляху. Але, разом з тим, ми не повинні забувати про те, що в нас вже є. Ми повинні оберігати це, і намагатися досягти чогось більшого. Це дуже важко, адже часто у своєму житті ми мусимо робити вибір проти чогось і на користь іншого. Недаремно кажуть: "Что имеем - не храним, а потерявши - плачем" (не змогла знайти український відповідник вислову). 

цей вислив э мудристю викив и повин стати одним из девизив кожного из нас. Бо часто ми не задумумось про час, який  не повернеш, про здоровья, яке  э важливим, про батькив, яки так нас люблять...