міні твір Мій найщасливіший день з дієсловами минулого часу
Answers & Comments
смехунька Напевне, той день, коли відбулися важливі та цікаві події вжитті. Це той день, який залишив в пам’яті найнезабутніші фрагменти, іпам’ять про них буде зберігатися дуже довго. Це день, події якого завждирадісно згадувати та розповідати.Одним із таких днів в моєму житті єтой, коли ми з класом їздили на екскурсію в містоБілгород-Дністровський. Погода в цей день була пречудова. Рано-вранціми, радісні та щасливі, зустрілися біля школи з нашою вчителькою. Коженпочав розповідати про те, як він готувався до екскурсії, і що цікавого зсобою захопив. Всі взяли фотоапарати і вже біля школи почали робитиперші кадри майбутнього фоторепортажу. Коли під’їхав автобус, ми всідружно зайняли місця в салоні і познайомилися з провідником. Вонаповідомила наш маршрут і пообіцяла розповідати про кожний населенийпункт, який ми будемо проїжджати. Не дивлячись на те, що дорога буладалекою, час минув швидко та весело. За цей час ми слухали розповідіпровідника, обмінювалися своїми враженнями. Коли ми під’їхали, розмовипоступово припинилися, і кожен із захопленням став роздивлятисянавкруги. Зупинились ми біля музею. Там в нас була екскурсія, з якої мибагато дізналися про це місто, про народи, які тут проживали, провидатних людей, які побували в цьому місті. Далі ми попрямували долегендарної фортеці. Саме нею славиться Білгород-Дністровський. Цюфортецю ще називають «Тіра», «Акерман». Трошки відпочивши, мивідправилися мандрувати по території фортеці. Все навколо здавалосядивовижним та казковим. Ми навіть перенеслись в епоху битв того часу.Величезні дуби, здавалося, своїми верхівками дістають неба. Приємно булоходити по лабіринтам фортеці. Піднявшись на найвищу башту, ми окинулизором величезні простори Дністровського лиману. У цю мить виникаєпочуття свободи. Здавалось, лиману немає краю. Роздивляючись округи звисоти пташиного польоту, я відчула спокій та красу цього краю.Невипадково О. С. Пушкін відвідав це місто, яке надихнуло його донаписання своїх творів.Гарна природа спонукає людину замислитися надсвоїми вчинками та думками, схиляє до союзу та єдності з нею. Вдихаючичисте повітря цієї місцевості, здається, що воно трішки відриває тебевід землі. Мандруючи вузькими лабіринтами, ми зіткнулися з чимосьтаємним.Не відчуваючи втоми, ми продовжували мандрувати і кожен раздивувались все новій і новій красі пейзажу. Втомлені, але повнінезабутніх вражень, ми повернулися в автобус і відправились додому. Зачас повернення всі поводили себе дуже тихо. І скоріше не через втому, ачерез бажання осмислити все побачене в цей день. Своїми незабутнімивраженнями ми почали ділитися з батьками, які зустрічали нас вдома. Афотографії допомогли мені назавжди зберегти в пам’яті один знайпрекрасніших і найщасливіших днів у моєму житті. І я пишаюся тим, що внашому регіоні є такі куточки, які відомі за межами України, і якізалишили пам’ять про наших предків.
Answers & Comments