твір „Мріє, не зрадь” написаній у Грузії 1905 року. Вірш подається в тій частині 12-томника, що називається „Поза збірками”. Образ мрії персоніфікований, але, хоч він є таким від самого початку вірша, слід зазначити, що авторка опирається на усталену (широко вживану) структуру підміни я / в мені на я / ти, яку поети використовують як поетичну формулу жанру „розмови із музою”. Оптимізмом пройнятий вірш. Леся Українка протиставляє критерій краси критерію правди. Мотив вірша — поєднання слова зі служінням музі. Авторка спрямовує своє слово не на змалювання громадянської чи національної проблематики, вона начебто скидає з себе соціальну відповідальність. Письменниця хоче віддати всю себе музі. Іде туга за вимовленим, об'єктивним „певним” словом. Леся Українка намагається відірватися від заангажованого дискурсу.