В житті кожної людини бувають такі моменти, коли всі мости безповоротно спалені і будь які шляхи назад навіки заблоковані; коли здавалося б надія на яке би то не було краще майбутнєбезапеляційно втрачена; коли ті кому ти найбільше вірив виявляються найпідлішими зрадниками. В такі часи відчай поглинає людину із головою і вона готова себе їсти живцем за пригадані нею найдрібніші проколи. Тоді людина стає не схожою на саму себе і все більше заглиблюється у надумані проблеми. А насправді усі проблеми в голові. Від незначної до тотальної. І начебто людина це розуміє – та не усвідомлює. Ключем від усіх наших негараздів є позбавлення від самокопання. Тільки так можна знайти панацею від усіх наших, нібито, проблем, яких насправді – не існує. Єдині проблеми, які можуть існувати це проблеми із здоров*ям і голод. Тільки коли твоєму життю загрожує небезпека або нічого істи, можна говорити про наявність негараздів. В усіх інших випадках це чистої води рюмсання і розкисання без приводу, акт слабкості, інфантильність. Саме в такі моменти проявляється істинна сутність людини. Саме в такі моменти загартовується характер людини із чавуну у сталь. Це перевірка на вшивість. І якщо ми її успішно пройдемо, то станемо на крапельку досвіченіші і на долю мудріші, а значить у майбутньому не допустимо подібного. Варто сказати, що такі ситуації у житті будуть траплятись далеко не один, і навіть не два рази. Вони зустрічатимуться із постійною періодичнітю у тій чи іншій мірі та формі, якщо ви налаштовані на великі звершення в першу чергу для самого себе. Тому не слід розчаровуватися у житті. Дійсно, – воно складне та несправедливе. Часто одим дістається все і одразу, в той час коли іншим нічого та ще й в мінус. Не рідко чорна смуга не закінчується ніколи і людина до скону животіє. Проте життя далеко не чорно-біле. Воно, як мінімум багатогранне і як максимум цікаве. Завжди можна знайти заради чого жити, головне не втратити віру у життя остаточно.