Відповідь: Прочитавши ці рядки, я бачу жінку, життя якої склалося немилосердно— всеньки та жила сама. Але вона щаслива, бо милого, коханого зустріла. В молодості лірична героїня часто закохувалась у багатьох, писала про те вірші в синій блокнот, проте все те було не по справжньому. І знову вона залишалась сама, тужно чекаючи когось. І от, коли вже та давно забула, що то: кохання справжнє, її зустрів той чоловік, то була саме тая половинка. І от вона радіє й плаче щиро, що довелось-таки за все

життя зустріти справжнє, рідне їй кохання.

Вірш, оригінал:

Широк и желт вечерний свет,

Нежна апрельская прохлада.

Ты опоздал на много лет,

Но все-таки тебе я рада.

Сюда ко мне поближе сядь,

Гляди весёлыми глазами:

Вот эта синяя тетрадь -

С моими детскими стихами.

Прости, что я жила скорбя

И солнцу радовалась мало.

Прости, прости, что за тебя

Я слишком многих принимала.