Ответ:

Що таке філософія, і як у нашому суспільстві розуміють дане поняття видно хоча б із анекдоту:

Ви написали трактат і хочете опублікувати його.

Ви вчините наступним чином:

-         якщо ви розумієте, що написали і можете доказати це – відішліть в який-небудь математичний журнал;

-         якщо ви розумієте, що написали, але не можете довести це – відішліть в журнал з фізики;

-         якщо ви не розумієте, що написали, але можете доказати це – відішліть в журнал з економіки;

-         якщо ви нічого не розумієте з того, що написали, і не можете доказати це – відішліть в журнал з філософії.

Жарти – жартами, але вдалі анекдоти несуть у собі багато правди. Саме вони так часто формують суспільну думку про невідомі речі. Така доля спіткала й філософію: до неї часом ставляться як до нісенітниці і безглуздого марнування часу.

Тут доречно перепитати: а навіщо філософія суспільству (зокрема, економістам) і що взагалі йому потрібно? Бодай кожен другий відповість, що техніка, наука, мистецтво потрібні людству. Для чого? Для розвитку?

А що таке розвиток? Починаючи з цього питання відкривається територія філософії. І дійсно, не відповівши на нього (або на питання подібної загальності) самій собі, людина не зможе знати, навіщо наука, мистецтво, техніка, до чого призведе їх розвиток або ж буденно: що робити аби бути кращим ніж ти є.

Філософія (від грец. ) в дослівному перекладі означає: “любов до мудрості”. Якщо ми ставимо питання: «навіщо потрібна філософія?», то, перефразувавши те саме питання, ми запитуємо:навіщо потрібна любов до мудрості? Навіщо потрібна сама мудрість?

         На мою думку, така постановка питання є нерозумною. Краще сказати: навіщо нам така філософія, яку ми намагаємось вчити.

В запропонованій нам статті якраз досить непогано показано різницю між власне реальною філософією як елементом влаштування нашої свідомості, і філософією понять та вчень, яку ми намагаємось зараз вивчити. Взагалі якщо бути чесною, то я не дуже уявляю, як філософію можна вивчити…

Ті, хто вводили філософію як предмет вивчення на нефілософських факультетах, переслідували вирішення зовсім інакших проблем, ніж та, що диктується самою філософією. Вони просто намагались створити захоплену однією дисципліною сукупність думок і переконань у частини членів суспільства. І люди знали, що викладають не філософію. Їхня ціль була поставлена по-іншому: створити деяку однодумність. Тим самим позбавити людей можливості мати власну думку. На мою думку, це було організовано з метою легше управляти суспільством. І на основі цієї концепції було створено систему освіти. Життя пішло вперед, часи змінилися, але структура залишилася.

В філософії в якості предмета вивчення повинні існувати тільки оригінальні тексти. Саме оригінальні тексти навчають людей мислити. А підручники, в тому числі і з філософії, навпаки дають можливість назавжди забути, що таке мислення. Те ж саме можна сказати і про підручник з літератури. Написаний текст потрібно сприймати з побаченої нами точки зору, так, як ми самі його розуміємо, а не так, як нам його висвітлюють критики, тим самим створюючи однодумність.

Якщо ми поставимо ціль – сформувати мислення, то не зможемо її досягнути. Лише тому, що це неможливо. Мислення, як і мудрість, неможливо пояснити. Вивчаючи філософію через підручники, ми формуємо не мислення, а однакову систему уявлень, яку можна було б представити як мислення.

І все-таки, чи потрібна нам філософія? На мою думку, більшість людей без філософії обійдуться, так як і без квантової механіки. Але людству взагалі потрібні мобільні телефони та інші механізми, тому потрібні кілька тисяч людей, які знають квантову механіку. Те ж саме і з філософією. Конкретні люди спокійно обійдуться без філософії, а людство загалі – ні.