Добре відомо, що Версальсько-Вашингтонська система, створена після Першої світової війни, не задовольнила ні переможених, ні переможців. Однією з фатальних помилок творців Версаля було вибіркове застосування «принципу національностей», проголошеного президентом США Вудро Вільсоном, лише до переможених, а не до переможців. Зокрема, проголошеній після розпаду Австро-Угорській республіці «Німецькій Австрії» у складі нинішньої Австрії та населених переважно німцями районів Чехії (Судетська область) держави Антанти відмовили в праві добровільно приєднатися до Німеччини, хоча на плебісцитах за таке приєднання висловилася переважна більшість населення. Результатом стало створення нежиттєздатної Австрії та Чехословаччини, що роздирається міжнаціональними протиріччями. А якби аншлюс був тоді здійснений, якби кордони Угорщини були встановлені з дотриманням «принципу національностей», із збереженням у її складі Північної Трансільванії, Південної Словаччини та деяких прикордонних югославських територій, якби Болгарії залишили Південну Добруджу та вихід до Егейського моря, якби Німеччину не давили непосильним тягарем репарацій, не відняли б у неї Саар, не обмежили до мінімуму її військові можливості, то Європа отримала б набагато стабільнішу післявоєнну ситуацію та уникла б небезпеки приходу до влади в Німеччині екстремістів, що об’єдналися у націонал-соціалістичну робітничу партію Адольфа Гітлера, та німецького реваншизму.