Ответ:

колись давно жили собі на світі два найкращих друга. Звали їх Іменник та Прикметник.

 Одного разу Прикметник не захотів більше бути другим, бо завжди де б вони не були Іменник  стояв першим і міг обійтись і без Прикметника. Його це дуже образило і тому на наступний день він не зустрівся зі своїм другом біля місця зустрічі а залишився у себе вдома. Скільки б товариш не стучав в двері, скільки б не чекав біля вікон нічого так і не дізнався.

Пройшов час, прикметнику вже набридло сидіти вдома. як тільки він вийшов то побачив іМенника. Його раптом начебто зв;язали повністю і він не міг поворухнутися. Йому було і соромно і в той же момент несподівано і неприємно. Іменник одразу ж побачив його і набравшись духу підійшов до нього. Прикметник теж це побачив і відвернувся.

Почалась розмова:

-Прикметнику, друже, ну ти чого це? Що з тобою ?? Невже я тебе чимось образив ?

Объяснение: дальше сори нет времени больше писать