Антон Павлович Чехов ввійшов до літератури в пору її блискучогорозквіту. У своїй ранній творчості він широко використовує формиоповідання-сценки, оповідання-анекдоту. У маленьких оповіданнях Чеховнавчився передавати все життя людини.

До золотого фонду літератури ввійшли такі твори Чехова, як "Хамелеон","Товстий і тонкий", "Смерть чиновника", "Унтер Пришибеєв", "Хірургія" ібагато інших. У них він викриває добровільне холопство, рабськеприниження, дурість, тупість, обмеженість, бездарність, неуцтво. Чеховуненависні вульгарність, деспотизм, обивательщина, неправда, байдужість,паразитизм, добровільне рабство людей. Саме ці вади висміює письменник.

Антон Павлович переконаний, що кожна людина несе відповідальність засвою долю і ніякі життєві обставини не повинні впливати на її вибір.Письменник був упевнений, що людина стане кращою, коли їй покажуть, якавона.

Світ чеховських героїв сьогодні вчить нас думати, відчувати, дивитися насебе з боку, жити з людьми і для людей, робити добро, бути корисним,уміти захистити себе, бачити в кожній людині гарне, радіти і сміятисятак, як це робив сам Чехов. От вони, герої Чехова. Та чи можна назватиїх героями? Чиновник на прізвище Черв'яков — людина, що звикла плазуватиперед вищими чиновниками, готова виконати будь-які примхи хазяїна. Утеатрі він ненавмисно чхнув на лисину генерала Бризжалова, що сидівпопереду, і ледве не помер від страху.

Поліцейський наглядач Очумєлов з оповідання "Хамелеон", як флюгер,змінює свої рішення в залежності від того, хто є хазяїном собачки, щовкусила за палець Хрюкіна. Чехов висміює в цих героях догідництво,підлабузництво, лакейство, страх перед сильними світу цього.

Герой "Листи до ученого сусіда" Василь Семи-Булатів із селаМлинці-З'їде-ні — зразок вульгарності і печерного неуцтва. Людина неможе походити від "невежественной обезьяны", вважає він, інакше "у негобыл бы хвост и дикий голос"; на сонце не може бути "пятнушек", тому щона сонце "нельзя смотреть простыми человеческими глазами".

Унтер Пришибеєв — породження системи загального утиску і наруги, де всезалежить від того, де ти знаходишся: унизу — тебе пригноблюють і надтобою глумляться; угорі — ти над усіма, хто нижче. Отут тільки раби ікати, і кожний може перетворитися з раба в ката.

Герої Чехова живі, вони прийшли до нас зі століття дев'ятнадцятого встоліття двадцять перше. Так, у них інші посади, по-іншому влаштованийїхній побут, але з того, як вони розмовляють, поводяться, як трудяться,спілкуються, ми впізнаємо їх, вони поруч з нами.

З чого б сьогодні сміявся Чехов?

З того, що в залі глядачі під час спектаклю або концерту перемовляютьсяпо мобільному телефону; над засиллям іноземної реклами на вулицях нашихміст; над лексикою і словниковим запасом "нових українців".

Антон Павлович сміявся б із хамелеонів й унтерпришибеєвих, які прагнутьзайняти або вже зайняли керівні посади. Він побачив би ще багато такого,що стало б темою його гумористичних розповідей.

Як свого часу Чехов, так і ми сьогодні мріємо про те, що світ будевільний від усяких пороків і житимуть люди, у яких буде все прекрасно: іобличчя, і одяг, і душа, і думки.