Леся Українка любила море. Воно вабило її своєю мінливістю, величчю, красою. Ця “країна світла та злотистої блакиті” навіває романтичні думки, мрії, бажання помандрувати кудись далеко-далеко. Останню строфу поезії можна розуміти й алегорично: лірична героїня не боїться труднощів, вона готова їх долати, боротися за свою щасливу долю.

Я вважаю, що темою цього чарівного вірша "Тиша морська" є зображення краси моря, його тиші та величності.

Головною ідеєю цього вірша - возвеличення приємного почуття душевного комфорту, насолоди від гарної погоди на морі.

Отже, цей вірш мені сподобалося. Якщо меня спитали, чи хочу я його перечитати ще раз, я не вагаючись, відповілала би : ,,Так!,,