Відповідь:В українському фольклорі зафіксовано неоднозначні погляди на сновидіння.

Сон означується у широкому контексті: він може позначати народження дитини,

смерть, дівочу цноту та її втрату, добру чи лиху новину, здоров’я або хворобу,

мандрівку тощо. Так, у піснях і приказках поруч із вірою у віщі сни бачимо

порівняння сну зі смертю, надмірну сонливість – з хворобою, марнуванням життя і часу ( заснути-померти, вічний сон-смерть). Відомо, що залежно від контексту стан сну в народі сприймається по-різному. Ось

можливі варіанти:

1. Як стан спокою людини, яка веде чесне, праведне життя («Хто чисте

сумління має, той спокійно спати лягає»);

2. Як ознака певної тривоги, неспокою («Спить, наче полоханий заєць»);

3. Як ознака здоров’я («Спиться – то й здоровиться»; «Кому на сон, тому й на

здоров’я», «Спить – як маку наївся»);

4. Як віщування майбутніх подій («Сон в руку» – такий, що неодмінно збудеться);

5. Як зв’язок із потойбічним життям («мертвий сон», «царство сну», «заснути

вічним сном»);

6. Як порівняння зі способом життя («Яке життя, такі і сни», «Хто пізно

встає, у того нічого не стає», «Ранні

пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють»);

7. Як причина матеріальних нестатків («Зі спання не купить коня, а з лежи не

справить одежи», «За спанням і лежанням і сорочки не будеш мати»);

8. Як настанова до дії, діяльності («Як хочеш багацько мати, то треба мало

спати»; «Хто рано встає, тому Бог дає»

Літературна традиція змалювання і тлумачення сновидінь бере свій початок з античної літератури. Згадати хоча б пісню з «Іліади», де сон Агамемнона віщує грекам перемогу у Троянській війні. Сон Пенелопи (пісня ХІХ «Одіссеї») та опис пекла (пісня VІ «Енеїди») показують вже ґрунтовну відмінність між справжніми та оманливими сновидіннями. Пенелопа бачить двоє дверей у світ сновидінь, дуже схожий на Аїд: одні двері зі слонової кістки (з них виходять оманливі сновидіння, які обдурюють), а другі – з рогу (вихоплюються правдиві сновізії, які

здійснюються). Так само й Еней бачить сни з двох виходів – справжні та

оманливі.

У творах давньої української літератури сновидіння виконували різні

функції. У «Слові про Ігорів похід» воно відіграло провідну роль як

елемент пророцтва майбутнього. Для давньоукраїнської літератури загалом характерне змалювання сну як

«помічника і порадника у важких життєвих обставинах, який змушує персонажа скористатися сновидною могутністю уже не у ролі стимулу до якої-небудь видатної, виключно подвижницької духовної місії, а з метою реалізації у дійсності якої-небудь невідкладної справи або передбачення, запобігання приготовленому

злочину, прийняття термінових запобігань для спасіння від біди»

Пояснення: