Центральний герой поеми – Еней. Лише перші рядки поеми співзвучні «Енеїді» І.Котляревського: Еней був парубок моторний, / на всякі всячини мастак [2, с. 1].
Еней з товариством «пристає до берега» і веде земне життя на території України. Життєві шляхи героя не були легкими. У четвертій частині «Енеїди» І.Котляревського є важливий для розуміння ідеї твору епізод: паромник називає свій народ довічно переобтяженим роботою волом. Г.Бевз ніби продовжує розвиток цієї проблеми, показуючи Енея на новому історичному, часово-просторовому витку, «поселивши» його на українській землі. І прожити Енею випало реальне життя землянина, хоча це той Еней (душа безсмертна, тож «потинявшись досить, душа колись таки попросить бодай під поганенький дах» [2, с.3]).
Еней живе у ХХ столітті, «воскреслий» - у ХХІІ-му. Працював на будівельному майданчику у Кривому Розі, одружився, через сусідку Настю переїхали на Уманщину до Кочержинців у хату померлих батьків Енея, народились донька і троє синочків, пройшов герой шляхами війни, повернувся додому у голодному 1946-му, «украв» дійничку» пшениці і потрапив на 15 років у ГУЛАГ, за три місяці до звільнення зник. З’явився знову у 2105 році – його бульдозеристи вирили із вічної мерзлоти. Еней знайомиться з реаліями нового життя, розповідає про минуле, працює консультантом у музеї, одружується із тридцятирічною аспіранткою Марі, мають двох дітей із пробірки. У такий же спосіб «Еней тисяч дві зачав життів» [2, с.41].
Мабуть, недаремно автор дає героєві прізвище Бож, бо все під силу лише Богові. Думається, що зумисне Г.Бевз не подає картини пекла чи раю. Він, певно, хотів показати, що життя на Україні у першій половині ХХ століття і було пеклом. Люди дуже тяжко працювали, а винагороди за це не мали.
Answers & Comments
Ответ:
Центральний герой поеми – Еней. Лише перші рядки поеми співзвучні «Енеїді» І.Котляревського: Еней був парубок моторний, / на всякі всячини мастак [2, с. 1].
Еней з товариством «пристає до берега» і веде земне життя на території України. Життєві шляхи героя не були легкими. У четвертій частині «Енеїди» І.Котляревського є важливий для розуміння ідеї твору епізод: паромник називає свій народ довічно переобтяженим роботою волом. Г.Бевз ніби продовжує розвиток цієї проблеми, показуючи Енея на новому історичному, часово-просторовому витку, «поселивши» його на українській землі. І прожити Енею випало реальне життя землянина, хоча це той Еней (душа безсмертна, тож «потинявшись досить, душа колись таки попросить бодай під поганенький дах» [2, с.3]).
Еней живе у ХХ столітті, «воскреслий» - у ХХІІ-му. Працював на будівельному майданчику у Кривому Розі, одружився, через сусідку Настю переїхали на Уманщину до Кочержинців у хату померлих батьків Енея, народились донька і троє синочків, пройшов герой шляхами війни, повернувся додому у голодному 1946-му, «украв» дійничку» пшениці і потрапив на 15 років у ГУЛАГ, за три місяці до звільнення зник. З’явився знову у 2105 році – його бульдозеристи вирили із вічної мерзлоти. Еней знайомиться з реаліями нового життя, розповідає про минуле, працює консультантом у музеї, одружується із тридцятирічною аспіранткою Марі, мають двох дітей із пробірки. У такий же спосіб «Еней тисяч дві зачав життів» [2, с.41].
Мабуть, недаремно автор дає героєві прізвище Бож, бо все під силу лише Богові. Думається, що зумисне Г.Бевз не подає картини пекла чи раю. Він, певно, хотів показати, що життя на Україні у першій половині ХХ століття і було пеклом. Люди дуже тяжко працювали, а винагороди за це не мали.