Ответ:

Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні твори, безумовно, мають цінність, і несуть у собі спогади про минуле. Що глибше відображена епоха і життя людини, то більше значення матиме твір. Дитинство Т. Шевченка було типовим для вчасної кріпосницької дійсності.

Тяжке, безрадісне дитинство, коли інколи траплялися радісні хвилини, відтворено поетом у поезії “Мені тринадцятий минало”. Вірш написаний у формі і спогадів ліричного героя про незабутні роки, коли він був маленьким хлопчиком. Тараса оточує рідна українська природа, де “сонечко сіяло”, коли він, пастушок-кріпак, випасав його на вигоні. Але все це було швидкоминуче, ніби сон. Обставини раптом змінюються. “Недовго сонце гріло”, “запекло, почервоніло і рай запалило”.

Хлопчик немов прокинувся – перед ним розкрилось його соціальне становище. І в хлопчика “хлинули сльози, тяжкі сльози”. Але похмурий настрій героя перервала дівчина, вона привітала хлопчика, поцілувала. Чи багато потрібно дитині?

Ця невеличка радість змогла піднести Душу пастушка, дати можливість відчути щось приємне, гарне. Знову по-іншому і приймається світ, “неначе сонце засіяло…” У цьому вірші передаються дитячі спогади, які поєднують щасливі, але дуже короткі переживання дитини, з її безрадісним кріпацьким життям. Сам поет пережив це становище. Малою дитиною йому доводилося ходити обірваним, голодним, терпіти знущання хазяїв. Тим більшим щастям для нього було ласкаве Олово, чуйне ставлення, проявлена ніжність.

У минулому, хоч яким важким воно було, людина знаходить і згадує ті радісні хвилини, які запам’яталися на все життя.