В… далекій стороні був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська. Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі...

    Одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить невиданому у всі часи по всьому світі її огненному поетові».

   Село Моринці на Звенигородщині. У 1814 році 9 березня за новим стилем у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, «народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець Тарас Шевченко...» 

    Повитуха сказала про долю новонародженого: «А побачила я — сидить за столом повно всякого панства, а поміж панством — мужик, стоїть, вичитує щось із паперів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди, а той за шию... Я, кажу, так і обімліла і дивитись далі побоялась... Так бач, що виходить, виросте твій син неабияка людина — буде змагатись з панами та з царями... А за що — сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панів одніме... Хто знає — може, це й він».