10 балла(ов)

Нещодавно я прочитала захоплюючу повiсть по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.

Автор любить природу. У творi вiн точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаемо, то переживаємо разом з героями.

Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в

гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.

Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, ïхня чудова та незвичайна дружба.