На поваленому стовбурі стоїть кізочка. Вона немов вдивляється у синь моря і неба, у нечіткі силуети людей, які гуляють берегом. У правому кутку картини намальовано великий рибальський човен, що пристав до берега. Чоловіки виносять з нього свою здобич.

У центрі картини зображено затоку. На тлі темно-синьої води яскравою білою плямою виділяється вітрило човна. Здається, що то хмарка впала на воду і плине за горизонт.

Ледь не половину картини займає небо, вкрите білими хмарами. Його заступають дерева, суша, що тягнеться довгою смугою у море. Небо немов проривається крізь грати гілок і дивиться на нас голубими бездонними очима розривів між хмарами.

Картина насичена яскравими кольорами: темно-синіми моря, білими та блакитними неба, жовто-коричневим и піщаного берега. Горизонтальні лінії берега, моря, неба на другому плані ніби перекреслюються вертикальними лініями дерев, намальованих на першому плані, але картина сприймається глядачем як цілісне зображення. Гра кольорів відтворює спокійну, ясну погоду, а чудова затока манить до себе чистою глибиною.