Ответ:

Жили чоловік і жінка. Вони мали єдиного сина, якого любили і пестили. Усі його забаганки виконували, особливо мати.

Коли Павлусь став юнаком, то був товстим, тільки, руки білі, бо не знали роботи. Батько скаржився, що з нього буде.

Якось вночі йому захотілось меду. Почав вередувати. Мати побігла в село, ледве знайшла, прийшла, а він спить. Через це захворіла і померла мати, а за нею і батько.

А Павлусю байдуже, все лежав і лінувався, а за ним доглядали його наймит і наймичка. І в себе в них ладилось, скрізь порядок був.

Якось на Зелені свята молодь пішла шукати скарб і хотіли взяти Павла з собою, щоб Щастя приманити, а той не захотів і сказав, шо як треба, то скарб і у вікно йому впаде, якщо на те воля Божа.

Ходили парубки так і не знайшли. Тут ідуть, а на дорозі дохлий хорт, вони заради жарту кинули його Павлусеві у вікно, а з нього висипалися дукати і золото. Хотіли забрати, та наймит не дав. Згодом Щастя прийшло до Павлуся, дівчину гарну знайшов, одружилися.

Так, що ж таке щастя? Усі люди різні, і бувають такі, як Павлусь, що нічого не роблять, а гроші мають. Та є такі, що не хотіли б бути схожими на Павлуся.