Объяснение:

У зовнішності Шарикова ясно проявляється, що він «стоїть на самому нижчому щаблі розвитку»: «У портьєри, притулившись до притолоке, стояв, заклавши ногу за ногу, людина маленького росту й несимпатичної зовнішності... Чоло вражало своєю малою височиною. Майже безпосередньо над чорними пензликами розкиданих брів починалася густа головна щітка».

Єдине, що могло б зробити із Шарикова нормального члена суспільства - постійне навчання, прагнення засвоїти хоча б елементарні правила культури. Але всі спроби в цій області виявляються марними, тому що в справу виховання Шарикова втручається Швондер. Внутрішньої сутності люмпена й рецидивіста Клима Чугункина дивним образом виявляється співзвучної соціальна демагогія Швондера, і от уже вчорашній собака міркує: «Схопили тваринну, сполосували Ножиком голову, а тепер гребують. Я, може, свого дозволу на операцію не давав. А дорівнює... і мої рідні. Я позов, може, маю право пред'явити?»

У наявності різка деградація інтелекту: бродяча дворняжка стоїть на більше високому рівні розвитку, ніж «вселившийся» у її тіло Клим Чугункин. Згадаємо, що собака відчуває вдячність до свого рятівника, називає професора «божеством». Навіть ті «неподобства», які творить собака, - розідране опудало сови, розбита фотографія - виглядають природними й необразливими в порівнянні з тими неподобствами, які творить Кульок: кидається на котів, заливає водою квартиру, кусає жінку

Собака ж Кулька, на відміну від Шарикова, має здатність розбиратися в людях: саме він дає першу й надзвичайно виразну характеристику Преображенського як «людини розумової праці», що спокійна й незалежний тому, що «вічно сито», Кулька з повагою ставиться до графа Толстому, завмирає, коли чує арію з опери «Аїда», не любить жорстоких людей. Він може поділитися своїми думками про «волю волі», згадати, причому цілком доречно, про «Сади Семіраміди» і т.д. Властиво, словник, інтонації й теми міркувань Кульки - це лексика й міркування інтелігентної людини