Ответ:

Настала осінь. Птахам час залишати рідну оселю, та відлітати у теплі краї. Ця історія сталася неподалік від озера. Там жили багато різних птахів : білі лебеді, дикі гуси, качки. Лебідка Джулія не могла заснути в останню ніч. Вона не могла заспокоїтися, адже нещодавно її донька Аврора зламала свою ніжку, тому вона не була у змозі полетіти з ними до теплих країн. Мама, піклуючись про свою доньку розповідала усе, як потрібно себе поводити у таких ситуаціях. Усе буде добре!-запевняла лебідка. Спочатку будеш сумувати, але потім звикнеш. Наступного ранку птахи помчалися до інших країн. Джулії було дуже тяжко залишити доньку, оскільки вона її дуже любила та піклувалася за її здоров'я. Вони розпрощалися та відлетіли. Дні йшли. Аврора залишилася одна, зі своєю зламаною ніжкою, а ще вона не мала чого їсти, запаси закінчилися. Вона гірко плакала. А повз неї пробігала білочка, руда, гарна, весела.

-Що сталося?- з співчуттям запитала білочка.

-Я не маю чого їсти, та у мене зламана ніжка, я не можу ходити.

Жаль стало білочці Аврору. Та й вона каже:

-Не плач лебідко, а ну, стривай!

Руденька принесла пташці жменю горіхів. Після цього вони весь час дружили. Білочка допомогала Аврорі, а вона допомагала їй.

Наступної весни прилетіла зграя пташок, та вони усі дивувалися, як така маленька, безпомічна білочка врятувала лебідку.

Объяснение: