Ответ:

Повість-казка німецького письменника-романтиста Гофмана може підняти перед читачами досить багато різноманітних проблем. Варто розуміти, що сприйняття цих проблем від читача до читача може відрізнятися, оскільки сам твір є досить абстрактним, автор далеко не завжди дає хоча б завуальовані відповіді або натяки на деякі підняті ним теми. Втім, особисто для мене деякі проблеми і питання цієї повісті-казки після прочитання стали добре зрозумілими.

Перша проблема, на яку я звернув увагу, це незаслужене використання чужих благ деякими людьмиу своїх інтересах. Робив це сам крихітка Цахес, який завдяки діям феї, яка дала йому золоті волосинки, став створювати ілюзію дуже розумної, красивої і талановитої людини, хоча насправді був жахливим виродком, для опису чого Гофман використовував величезну кількість епітетів. Думається, що в житті часто трапляється щось схоже. Абсолютно негідні люди, які не зробили практично нічого корисного і не являють собою практично ніякої цінності для суспільства, дійсно іноді досягають успіху. У повісті могутністю чарівного характеру володіла фея і вона змогла зробити Цахеса таким, а от у реальному житті абсолютно безталанним дурним людям іноді допомагають інші впливові люди, влаштовуючи їх, наприклад, на хорошу роботу, якої ті зовсім не заслуговують, або вирішуючи замість них якість надто складні проблеми. Підтвердженням мого правильного розумінь цієї проблеми служить те, що сам автор твору Гофман трудився в суді і міг вдосталь надивитися на різних порушників або може навіть злочинців, які йшли від покарання завдяки лише одним хорошим зв’язкам або чиїйсь фінансовій допомозі.

Другою і теж досить суттєвою проблемою, зображеної Гофманом у його повісті і зрозумілою мені, є проблема остаточного торжества справедливості. Рано чи пізно будь-яка людина, як той Цахес у творі, яка не має талантів, але дивним чином добивається успіху, стане жертвою своєї попередньої прудкості. Так чи інакше, все стає на свої місця. Неможливо не бути, а здаватися аж надто довго. Будь-яка брехня, фантазія чи омана, притаманна людям, рано чи пізно розвіюється. Людина може приховувати свою справжню сутність, користуватися чиєюсь прихильністю, але якщо вона дійсно безталанна і нічого серйозного собою не представляє, настане момент, коли оточуючі зрозуміють це. І вже тоді цій людині не минути лиха.