Мені здається, що я дуже добре розумію небажання Марусі Богуславки повертатися до рідного дому. Маруся так само була бранкою, тобто полонянкою "пана турецького", як і всі інші сімсот невільників. Різниця між ними полягає лише в тому, що вони в темниці, а вона живе нібито на волі. Я зрозумів, що Маруся не просто полонянка, але вона наложниця цього впливового турка. Крім того вона є його довіреною особою - пан, ідучи з дому, залишає їй навіть ключі від темниці, де сидять невільники-козаки. Існує мінімум дві причини, з яких Маруся не хоче повертатися: по-перше, вона вже "...потурчилась, побусурменилась / Для роскоші турецької, / Для лакомства нещасного!", тобто змирилась з своєю долею, навіть знаходить задоволення від такого життя; по-друге - вона не хоче повертатися додому, де на неї будуть дивитися, як на нечесну жінку, шепотітимуть за її спиною,  і ніхто не візьме її заміж. Така вже її доля - ніколи не воернутися "На ясні зорі, \ На тихі води, / У край веселий, / У мир хрещений!"