Опустошили убоге  

Моє серце тихе,  

Погасили усе добре,  

Запалили лихо,  

Висушили чадом-димом  

Тії добрі сльози,  

Що лилися з Катрусею  

В московській дорозі,  

Що молились з козаками  

В турецькій неволі,  

І Оксану, мою зорю,  

Мою добру долю,  

Що день божий умивали... ("Три літа")

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш? ("Розрита могила")

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.("Розрита могила")

Як у Бога за дверима,  

Вдова панувала,  

А дівчата лицялися  

І рушники дбали. ("Сова")

У неділю вранці-рано  

Поле крилося туманом;  

У тумані, на могилі,  

Як тополя, похилилась  

Молодиця молодая. ("Наймичка")

Здивуються вранці люди,  

Що в сироти хустка буде  

Мережаная,  

Мальованая. ("У неділю не гуляла")

Не женися на багатій,  

Бо вижене з хати,  

Не женися на убогій,  

Бо не будеш спати. ("Не женися на багатій")

Засни, моє серце, навіки засни,  

Невкрите, розбите — а люд навісний  

Нехай скаженіє. ("Чого мені тяжко, чого мені нудно")

Кажуть, бачиш, що все то те

Таки й було наше,

Що вони тілько наймали

Татарам на пашу

Та полякам... ("Стоїть в селі Суботові")

Хоч і Яр той; вже до його

І стежки малої

Не осталось; і здається,

Що ніхто й ногою

Не ступив там; а згадаєш,

То була й дорога

З монастиря Мотриного

До Яру страшного. ("Холодний яр")