Масштаби його завоювань, що сягали від Егейського моря до басейну Інду і від Лівійської пустині до Каспійського моря, і той короткий час, протягом якого їх було здійснено (близько 10 років), справили незабутнє враження на сучасників і зробили його героєм легенд і сказань.
Покінчивши зі своїми ворогами в Греції, Олександр почав готуватися до задуманого його батьком перського походу.
Сили, з якими Олександр у 334 р. до н. е. рушив в Азію, були загалом незначні (30 тис. піхоти, 5 тис. вершників і 160 кораблів). Але Персія за останніх Ахеменідів цілком виправдала порівняння її з колосом на глиняних ногах. Пригнічувані податками, військовою службою, сваволею правителів, підкорені Персією народи піднімали повстання, намагаючись визволитися від перського панування. Особливо сильним визвольний рух був у Єгипті.
У 334 р. до н. е., зібравши в місті Амфіполі на Фракійському узбережжі всі сили, Олександр рушив до Геллеспонту. В македонській армії Олександра були і грецькі війська (близько 7 тис. воїнів). Переправившись через Геллеспонт, армія Олександра розбила передові сили персів коло річки Гранік, що впадає в Пропонтиду. Після цієї перемоги Олександр легко оволодів малоазійськими полісами: велика частина малоазійських міст здавалася Александрові добровільно і зустрічала його як визволителя.
Тільки Мілет і Галікарнас чинили опір, і їх було взято після запеклих боїв. Завойовані міста Олександр закріплював за собою різноманітними засобами: в одних випадках залученням на свій бік демократичних верств, в інших - підтримкою жрецтва. У деяких випадках він встановлював родинні стосунки з колишніми правителями. Так, у Карії він домігся, щоб його усиновила цариця Ада.
У 333 р. до н. е., армія Олександра рушила на завоювання східного узбережжя Середземного моря - Сирії. Коли Олександр зі своїм військом вступив у міжгір'я хребта Тавру, в так звані Ворота Сирії, в тил йому вийшла вся величезна перська армія на чолі з самим царем Дарієм III. Поблизу містечка Ісса Олександрові вдалося могутнім натиском своєї фаланги і важкої кінноти викликати паніку в скупчених військах персів і здобути блискучу перемогу. Дарій втік, кинувши свій табір з усім майном, щит і колісницю. Сім'ю Дарія, яка супроводжувала його, було взято в полон.
Ця перемога Олександра спонукала перського царя почати з ним переговори про мир. Олександр відповів гордовитим посланням, у якому вимагав від Дарія беззаперечної здачі та іменував себе "володарем усієї Азії".
Дальші успіхи армії Олександра - захоплення Бібла, Сідона і потім, після шестимісячної облоги, сильно укріпленого Тіра - зробили його володарем Фінікії.
Answers & Comments
Объяснение:
Масштаби його завоювань, що сягали від Егейського моря до басейну Інду і від Лівійської пустині до Каспійського моря, і той короткий час, протягом якого їх було здійснено (близько 10 років), справили незабутнє враження на сучасників і зробили його героєм легенд і сказань.
Покінчивши зі своїми ворогами в Греції, Олександр почав готуватися до задуманого його батьком перського походу.
Сили, з якими Олександр у 334 р. до н. е. рушив в Азію, були загалом незначні (30 тис. піхоти, 5 тис. вершників і 160 кораблів). Але Персія за останніх Ахеменідів цілком виправдала порівняння її з колосом на глиняних ногах. Пригнічувані податками, військовою службою, сваволею правителів, підкорені Персією народи піднімали повстання, намагаючись визволитися від перського панування. Особливо сильним визвольний рух був у Єгипті.
У 334 р. до н. е., зібравши в місті Амфіполі на Фракійському узбережжі всі сили, Олександр рушив до Геллеспонту. В македонській армії Олександра були і грецькі війська (близько 7 тис. воїнів). Переправившись через Геллеспонт, армія Олександра розбила передові сили персів коло річки Гранік, що впадає в Пропонтиду. Після цієї перемоги Олександр легко оволодів малоазійськими полісами: велика частина малоазійських міст здавалася Александрові добровільно і зустрічала його як визволителя.
Тільки Мілет і Галікарнас чинили опір, і їх було взято після запеклих боїв. Завойовані міста Олександр закріплював за собою різноманітними засобами: в одних випадках залученням на свій бік демократичних верств, в інших - підтримкою жрецтва. У деяких випадках він встановлював родинні стосунки з колишніми правителями. Так, у Карії він домігся, щоб його усиновила цариця Ада.
У 333 р. до н. е., армія Олександра рушила на завоювання східного узбережжя Середземного моря - Сирії. Коли Олександр зі своїм військом вступив у міжгір'я хребта Тавру, в так звані Ворота Сирії, в тил йому вийшла вся величезна перська армія на чолі з самим царем Дарієм III. Поблизу містечка Ісса Олександрові вдалося могутнім натиском своєї фаланги і важкої кінноти викликати паніку в скупчених військах персів і здобути блискучу перемогу. Дарій втік, кинувши свій табір з усім майном, щит і колісницю. Сім'ю Дарія, яка супроводжувала його, було взято в полон.
Ця перемога Олександра спонукала перського царя почати з ним переговори про мир. Олександр відповів гордовитим посланням, у якому вимагав від Дарія беззаперечної здачі та іменував себе "володарем усієї Азії".
Дальші успіхи армії Олександра - захоплення Бібла, Сідона і потім, після шестимісячної облоги, сильно укріпленого Тіра - зробили його володарем Фінікії.