1)Розвиваючи вказану тенденцію, закон від 14 червня 1910 р. передбачав додаткові заходи для прискорення виходу селян з общини; одноосібниками ж займалися в останню чергу.Аграрна реформа передбачала вжитті трьох груп заходів: 1) виділення селян з общини і закріплення за ними землі у приватну власність; 2) створення хутірського та відрубного господарства; 3) переселенська політика.
2)Після поразки революції в Російській імперії встановився реакційний режим, який одержав назву столипінський за ім'ям голови Ради міністрів Петра Столипіна. Він характеризувався: виданням нового виборчого закону, за яким виборчі права мали тільки 15% населення;
забороною демонстрацій, зборів, мітингів;
розгромом робітничих організацій, профспілок;
забороною українських журналів, газет, художньої літератури;
закриттям "Просвіт", українських клубів і гуртків.
Одночасно з метою вирішення аграрного питання, послаблення конфронтації в суспільстві та недопущення нової революції було проведено столипінську аграрну реформу (указ від 9 листопада 1906 року, закони від 14 червня 1910 року і 29 травня 1911 року).
Основні положення земельної реформи П. Столипіна:
вихід селян із громади та закріплення землі у приватну власність;
створення на селі відрубного й хуторського господарства;
надання кредитної допомоги селянам через Селянський поземельний банк;
переселення селян до малозаселених районів Сибіру, Середньої Азії і Північного Кавказу.
Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві, однак у цілому не досягла поставлених цілей, оскільки не ліквідувала поміщицького землеволодіння, малоземелля та безземелля селян.
3) Велика роль Греко-Католицької Церкви у житті західноукраїнцьких земель зумовлювалася не тільки тим, що вона була в тому часі майже безальтернативним і традиційним носієм християнської релігії серед галицьких українців. Як і у попередні десятиліття, так і в означений період, в умовах незначної секуляризації українського суспільства, релігійно-конфесійна приналежність переважної більшості галицьких українців була важливою складовою і навіть підвалиною їх індивідуальної та національної тотожності.
Answers & Comments
Відповідь:
1)Розвиваючи вказану тенденцію, закон від 14 червня 1910 р. передбачав додаткові заходи для прискорення виходу селян з общини; одноосібниками ж займалися в останню чергу.Аграрна реформа передбачала вжитті трьох груп заходів: 1) виділення селян з общини і закріплення за ними землі у приватну власність; 2) створення хутірського та відрубного господарства; 3) переселенська політика.
2)Після поразки революції в Російській імперії встановився реакційний режим, який одержав назву столипінський за ім'ям голови Ради міністрів Петра Столипіна. Він характеризувався: виданням нового виборчого закону, за яким виборчі права мали тільки 15% населення;
забороною демонстрацій, зборів, мітингів;
розгромом робітничих організацій, профспілок;
забороною українських журналів, газет, художньої літератури;
закриттям "Просвіт", українських клубів і гуртків.
Одночасно з метою вирішення аграрного питання, послаблення конфронтації в суспільстві та недопущення нової революції було проведено столипінську аграрну реформу (указ від 9 листопада 1906 року, закони від 14 червня 1910 року і 29 травня 1911 року).
Основні положення земельної реформи П. Столипіна:
вихід селян із громади та закріплення землі у приватну власність;
створення на селі відрубного й хуторського господарства;
надання кредитної допомоги селянам через Селянський поземельний банк;
переселення селян до малозаселених районів Сибіру, Середньої Азії і Північного Кавказу.
Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві, однак у цілому не досягла поставлених цілей, оскільки не ліквідувала поміщицького землеволодіння, малоземелля та безземелля селян.
3) Велика роль Греко-Католицької Церкви у житті західноукраїнцьких земель зумовлювалася не тільки тим, що вона була в тому часі майже безальтернативним і традиційним носієм християнської релігії серед галицьких українців. Як і у попередні десятиліття, так і в означений період, в умовах незначної секуляризації українського суспільства, релігійно-конфесійна приналежність переважної більшості галицьких українців була важливою складовою і навіть підвалиною їх індивідуальної та національної тотожності.
Пояснення: