НУЖНА СРОЧНО ПОМОЩЬ ДАМ СКОКО МОГУ БАЛЛОВ



1. Визначити речення, у якому є звертання.
А. Мірош не зводить з Одарчиних чоловіків свого гострого погляду.
Б. Хтось знічев’я почав сильно товкти кулаком об стіл, і Дарка зупинилась на
місці.
В . Аркадій Козачок викинув руку вперед, ніби булаву, і на хвилину застиг у
тій позі.
Г. Скажіть мені Міроше чого ви властиво хочете від мене?
2. Позначити речення, у якому є поширене звертання.
А. Май Боже у своїй опіці цих молодих і безумних.
Б. Ну що ж товариші давайте звечора приготуємося.
В. Ще хвилинку уваги панове товариство!
Г. Мамо зваріть супу!
3. Позначити речення, у якому вставне слово відсутнє.
А. Аркадій махнув рукою мовляв нема ще за що аплодувати.
Б. Направду Чернівці мають в собі щось.
В. Я власне хотів запропонувати вам свої послуги.
Г. Начебто я хотіла покористуватися чужою думкою, не навівши автора.
4. Позначити рядок із правильним твердженням.
А. Звертання виконують синтаксичну роль членів речення .
Б. Звертання – слово(або словосполучення слів), що називає особу або
предмет, який здійснює мовлення.
В. Вставні слова ( словосполучення речення) не є членами речення.
Г. Вставні слова зв’язані з членами речення сурядним або підрядним
зв’язком.
5. Установити відповідність між вставними словами у поданих реченнях і їх
групою за значенням.
А. Отже, іноді сом ваш принесе не тільки
самого себе, як свіжу дуже смачну рибу, а ще
й неабияку холодну закуску.

1. Виражає невпевненість.

Б.За царського режиму, як свідчать
дореволюційні рибалки-письменники, сом
важив до чотирьох кілограмів…

2.Виражає послідовність
викладу думок.

В.Нарешті, Денис дужим ударом проломив
стіну.

3.Указує на джерело
повідомлення

Г.Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія
носить ім’я рідного міста

4. Виражає почуття.

Д. На жаль, не час, пане генерале.
6. Записати текст, розставляючи розділові знаки. Виписати вставні слова.

Та мабуть понад усе любив Михайло Люлька степ. А перша борозна
перший покіс повірте виповнювали його серце святою любов’ю до природи.
На перше травня приїхав Архип погостювати додому. Вийшли з батьком у
поле орати. Уже на останніх гонах леміш черкнув по залізу. Розгребли землю
яма із снарядами. Лежали видно ще з громадянської. Виважив батько одного
на руці та й каже:
- Оце Архипе мабуть твоє щастя, що не злетіли в небо.
ПАСИБО!