Christopher: - Можливо, Ви хотіли би трохи розповісти читачам про себе та про те, як Ви розвивали свій інтерес до язичницької віри у Вашому регіоні?
Огін: - Треба відзначити, що Україна має найбільш потужні організації Рідної Віри серед усіх Слов`янських країн. Громади Рідної Віри офіційно зареєстровані, мають рівні права з представниками церков й інших релігійних організацій, постійно проводять святкування і обряди у центрах великих міст і мають на це офіційні дозволи. Багато хто з діячів культури і мистецтва, навіть деякі політики не приховують своїх симпатій до Рідної Віри. Що ж можу сказати про себе особисто? За фахом я журналіст, навчався у Київському Державному Університеті імені Тараса Шевченко, зараз працюю юристом і одночасно керую Слов`янською духовною течією "Великий Вогонь". В мене троє дітей, меньшому сину Радіму лише 7 місяців. Коли ж мене запитують, як я став язичником, то я можу лише відповісти, що завжди їм був. Я почав проводити язичницькі обряди, коли мені виповнилося 14 років. Потім я поділився своїми ідеями з товаришами, які і стали з часом ядром нашої першої громади. Мої батьки християнську віру не шанували. Мій прадід дуже не любив церков, що й не дивно, бо мій прапрадід отримав наприкінці ХІХ столітті, за часів правління російського царя Миколи ІІ десять років страшної сибірської каторги за те що був "богохульником" і постійно критикував і ображав місцевого священника.
Christopher: - Як Ви знаходили інформацію про давню віру? Чи є щодо неї багато досліджень?
Огін: - Досліджень багато. З дитинства я любив читати книги присвячені давній історії, багато досліджень провели історики і лінгвісти мого рідного міста Житомира Микола Хомичевський і Євген Павленко, який до недавнього часу був старійшиною нашої громади міста Житомира. Потужні дослідження проводив Євген Сварожич (треба відзначити, що у його архіві є багато праць про давню віру написаних англійською мовою), але найбільше я ціную ті сакральні знання, які передали мені рідні. Моя бабуся, в минулому місяці їй виповнилося 80 років, коли я прихожу до неї в гості, першим ділом читає прадавнє замовляння, яке покликане відвернути від мене недобру енергію. Моя ж прапрабабуся Варвара була відомою у своїй місцевості цілительницею, вона прожила 109 років і до останніх днів допомогала людям. Дуже важливими є дослідження фолькльору, народні обрядоі пісні, магічні замовляння пережили часи християнського фашизму, коли церква мала монополію на істину.
Christopher: - Якщо Ви починали ще при Радянському Союз, як Ви знаходили однодумців, попри те, що тоді не часто використовувався інтернет?
Огін: - В 1990 році ми відкрили школу слов`янського воїнського мистецтва, яка в першу чергу була покликана виховати молодих людей на засадах національної духовної традиції. Ми розвішували оголошення у людних місцях і люди приходили до нас. Крім того, я дав інтерв`ю журналісту з інформаційної агенції "Око", яке передрукували багато українських газет і журналів, тоді я почав отримувати листи від однодумців з усієї України. Пізніше деякі з цих людей прийняли наше посвячення і стали огніщанами.
Christopher: - Як "Великий Вогонь" став громадою? Як багато людей там було з самого початку? Чи було важко зареєструватися?
Огін: - Нас було лише четверо, коли ми проголосили про створення "Великого Вогню", але вже до кінця 1990 року більше 50 людей прийняло посвячення, а через рік нас було вже більше двух сотен. Зареєструватися було дуже важко, ми змогли це зробити вже після того, як Україна стала незалежною державою, хоча й тоді нас довго не хотіли реєструвати колишні комуністи, які тоді ще знаходились на більшості керівних посад. Вони у приватній розмові мені відверто заявляли - ми не хочемо, щоб язичники були офіційно зареєстровані, але закон є закон. На початку 1992 року перша громада була зареєстрована у Житомирі, після цього вже стало набагато легше спілкуватися з чиновниками, бо був прецидент і навіть згідно до Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" процедура реєстрації інших громад стала спрощеною.
Answers & Comments
Christopher: - Можливо, Ви хотіли би трохи розповісти читачам про себе та про те, як Ви розвивали свій інтерес до язичницької віри у Вашому регіоні?
Огін: - Треба відзначити, що Україна має найбільш потужні організації Рідної Віри серед усіх Слов`янських країн. Громади Рідної Віри офіційно зареєстровані, мають рівні права з представниками церков й інших релігійних організацій, постійно проводять святкування і обряди у центрах великих міст і мають на це офіційні дозволи. Багато хто з діячів культури і мистецтва, навіть деякі політики не приховують своїх симпатій до Рідної Віри. Що ж можу сказати про себе особисто? За фахом я журналіст, навчався у Київському Державному Університеті імені Тараса Шевченко, зараз працюю юристом і одночасно керую Слов`янською духовною течією "Великий Вогонь". В мене троє дітей, меньшому сину Радіму лише 7 місяців. Коли ж мене запитують, як я став язичником, то я можу лише відповісти, що завжди їм був. Я почав проводити язичницькі обряди, коли мені виповнилося 14 років. Потім я поділився своїми ідеями з товаришами, які і стали з часом ядром нашої першої громади. Мої батьки християнську віру не шанували. Мій прадід дуже не любив церков, що й не дивно, бо мій прапрадід отримав наприкінці ХІХ столітті, за часів правління російського царя Миколи ІІ десять років страшної сибірської каторги за те що був "богохульником" і постійно критикував і ображав місцевого священника.
Christopher: - Як Ви знаходили інформацію про давню віру? Чи є щодо неї багато досліджень?
Огін: - Досліджень багато. З дитинства я любив читати книги присвячені давній історії, багато досліджень провели історики і лінгвісти мого рідного міста Житомира Микола Хомичевський і Євген Павленко, який до недавнього часу був старійшиною нашої громади міста Житомира. Потужні дослідження проводив Євген Сварожич (треба відзначити, що у його архіві є багато праць про давню віру написаних англійською мовою), але найбільше я ціную ті сакральні знання, які передали мені рідні. Моя бабуся, в минулому місяці їй виповнилося 80 років, коли я прихожу до неї в гості, першим ділом читає прадавнє замовляння, яке покликане відвернути від мене недобру енергію. Моя ж прапрабабуся Варвара була відомою у своїй місцевості цілительницею, вона прожила 109 років і до останніх днів допомогала людям. Дуже важливими є дослідження фолькльору, народні обрядоі пісні, магічні замовляння пережили часи християнського фашизму, коли церква мала монополію на істину.
Christopher: - Якщо Ви починали ще при Радянському Союз, як Ви знаходили однодумців, попри те, що тоді не часто використовувався інтернет?
Огін: - В 1990 році ми відкрили школу слов`янського воїнського мистецтва, яка в першу чергу була покликана виховати молодих людей на засадах національної духовної традиції. Ми розвішували оголошення у людних місцях і люди приходили до нас. Крім того, я дав інтерв`ю журналісту з інформаційної агенції "Око", яке передрукували багато українських газет і журналів, тоді я почав отримувати листи від однодумців з усієї України. Пізніше деякі з цих людей прийняли наше посвячення і стали огніщанами.
Christopher: - Як "Великий Вогонь" став громадою? Як багато людей там було з самого початку? Чи було важко зареєструватися?
Огін: - Нас було лише четверо, коли ми проголосили про створення "Великого Вогню", але вже до кінця 1990 року більше 50 людей прийняло посвячення, а через рік нас було вже більше двух сотен. Зареєструватися було дуже важко, ми змогли це зробити вже після того, як Україна стала незалежною державою, хоча й тоді нас довго не хотіли реєструвати колишні комуністи, які тоді ще знаходились на більшості керівних посад. Вони у приватній розмові мені відверто заявляли - ми не хочемо, щоб язичники були офіційно зареєстровані, але закон є закон. На початку 1992 року перша громада була зареєстрована у Житомирі, після цього вже стало набагато легше спілкуватися з чиновниками, бо був прецидент і навіть згідно до Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" процедура реєстрації інших громад стала спрощеною.