Volodina Тема: зображання життя і побуту українського народу кінця 18-поч. 19 ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти.
Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний,старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи незбрехав, горiлки не впивавсь i п'яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, адо церкви? Так хоч би i маленький празник, тiльки пiп у дзвiн - вiн вже йтам: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло;коли прочує яку бiднiсть, надiлить по своїй силi i совiт добрий дасть. Зайого правду не оставив же його i бог милосердний: що б то нi задумав, усейому господь i посилав. Наградив його жiнкою доброю, роботящою, хазяйкоюслухняною; i що було Наум нi забажа, що нi задума, Настя (так її звали)ночi не поспить, усюди стара?ться, б'?ться i вже зробить i достане, чогомужиковi хотiлось. Поважав же i вiн її, скiльки мiг, i любив її, як своюдушу. Не було меж ними не тiльки бiйки, та й нiякої лайки. Щодень хвалилибога за його милостi.У в однiм тiльки була в них журба: не давав їм бог дiточок. Та що ж Настя як здума про се, то зараз у сльози та в голос; а Наумперехреститься, прочита отченаш, то йому i стане на серцi веселiш, i пiшовза своїм дiлом чи в поле, чи на тiк, чи у загороду або до батракiв, бо бувсобi заможненький: було й воликiв пар б п'ять, була й шкапа, були йбатраки; було чим i панщину вiдбувати, i у дорогу ходити; була ж i нивка,одна i друга, ще дiдiвська, а третю вiн сам вже купив, так було йому чиморудувати.Отим-то Настя, дивлячись на худобу, та й журилась: що кому-то воно,каже, пiсля нас дiстанеться? Не буде нам нi слави, нi пам'ятi; хто наспохова?, хто нас пом'яне? Розтратять, що ми зiбрали, а нам i спасибi нескажуть. А Наум їй було i каже: "Чоловiковi треба трудитися до самої смертi; дасть бог дiточок - дiткам зостанеться, а не дасть - його волясвятая! Вiн зна, для чого що робиться. Нiщо не наше, усе боже. Достанетьсянаше добре? доброму, вiн за нас i на часточку подасть, i мисочкупоставить, i старцям роздасть. А коли буде наслiдувати недобрий, йому грiхбуде, а нас усе-таки бог милосердний, пом'яне, коли ми те заслужимо. Нежурися, Насте, об худобi: вона наша, а не ми її. Стережись, щоб вона тобiне перепинила дороги до царства небесного. Сатана зна, чим пiдштрикнути;молися богу, читай "Iзбави нас од лукавого", то усе гаразд буде.Аж ось за отцевськi i материнськi молитви дав їм бог i дочечку. Та йрадi ж були обоє, i Наум, i Настя; таки з рук її не спускали. Коли ж,було, куди дитина побiжить, чи до сусiдiв, чи на вулицю, то вжекотрий-небудь, або батько, або мати, так слiдком за нею i ходять. Та й щото за дитина була! Ще маленьке було, а знала i отченаш, i богородицю, iсвятий боже, i половину вiрую. А тiльки було зачує дзвiн, то вже нiзаграється, нi засидиться дома i каже: "Мамо! пiду до церкви, бач,дзвонять; грiшка не йти; тату, дай шажок на свiчечку, а другий старцюбожому подати". I в церквi вже не запусту? i нi до кого не заговорить, тавсе молиться, та поклони б'є.