Tomucik
Після розпаду в 1555 р. імперії Карла V Нідерланди перейшли підвладу його сина — короля Іспанії Філіппа II (1527-1598). Він розглядавНідерланди як свій плацдарм у Європі для боротьби проти Франції йневичерпне джерело прибутків для здійснення своїх планів.ФіліпуII вдалося значно відсторонити вище іспанське дворянство від центріввлади, вищих органів управління і кортесів (парламент в Іспанії).Зрозуміло, король шанував широку судову і суспільно-політичнукомпетенцію часом майже необмеженої влади дворянства, а також церкви іміст. Все ж таки повсякденне життя переважаючого більшості майже8-мільйонного (1590) населення Іспанії в значній мірі визначаласямісцевими та регіональними факторами і часто перебувала в поміщицьких іфізичної залежності від місцевих панів, насамперед грандів. Втім, докінця правління Філіпа II ця група вищої аристократії, скорочена Карлом Vдо 25 сімей, завдяки королівським привілеям виросла. Так, наприклад,Філіп підніс друзів дитинства, князів Еболі, що стали пізніше діловимирадниками, до звання грандів, і тим самим розширив королівську клієнтелуу вищому кастильському дворянстві. Основна ж маса благородного стану —близько 10 відсотків всього населення (це на порядок більше, ніж в іншихєвропейських країнах) — складалася з середнього дворянства ідрібнопомісних ідальго. Останні за своїм майновому становищу часто нічимне відрізнялися від селян, що карикатурного зобразив Мігель Сервантес в«Дон Кіхоту Ламанчському».Протягом XVI століття населення в іспанськійдержаві без Португалії зросло при значних регіональних коливанняхприблизно на 40 відсотків: з 5,2 мільйона до приблизно 8,1 мільйонів. Упереважній більшості це були селяни, ремісники і рибалки. На початокстоліття в зростаючих містах, які перетворювалися на політичні,економічні та культурні центри країни, проживало 5 відсотків, а до кінцястоліття близько 20 відсотків населення. Мадрид і Севілья перетворилисяв процвітаючі метрополії; перший — завдяки перебуванню в ньому двору тацентральних органів влади, а друга — завдяки монополії торгівлі зАмерикою. Поза сумнівом, під час Філіпа II міста представляли собоюнайдинамічніші елементи суспільного розвитку в іспанськомукоролівстві.Іншим тріумфом цього більш «щасливого» періоду йогоправління було приєднання Португалії. У 1578 р. 24-річний португальськийкороль Себастьян загинув під час північноафриканської експедиції убитві при Ель-Ксар-ель-Кебирі. Філіп, грунтуючись на праві успадкуванняпо спорідненості і на багатих подарунках, якими він обдарувавпортугальську аристократію, вирішив захопити португальський престол.Серед португальців виникла — досить, втім, слабка — національна партія,що намагалися зчинити Філіпу збройний опір, але іспанська армія майжебез боротьби зайняла всю країну (в 1580 р.), а через кілька місяцівпортугальські кортеси проголосили Філіпа португальським королем.Ситуаціяв Нідерландах, зумовлена політикою фанатичного Філіппа II, який прагнуву всіх своїх володіннях запровадити порядки на кшталт іспанських, сталанестерпною.У країні було значно збільшено кількість іспанських військ, авсю владу зосереджено в руках Державної ради (консульти) з прихильниківіспанців. Було створено 14 нових єпископств, розгорнула діяльністьінквізиція, почалося переслідування єретиків. Усіх, хто наважувавсявиступати проти католицької церкви та іспанців, страчували; за доноси натих, хто засуджував іспанців, нагороджували.
Answers & Comments