krntsb
Цезар на чолі одного із десяти своїх легіонів форсував річку Рубікон, яка була кордоном між Галлією й Італією, і почав боротьбу з Помпеєм. Так розпочалася чотирирічна громадянська війна. Помпей мав значно більше військ – 17 легіонів і велику кількість дрібних загонів. Але армія Цезаря була більш дисциплінованою, вона постійно поповнювалася рекрутами. Помпей виявився неготовим протистояти Цезарю, залишив Рим і переправився у Грецію. Цезар без перешкод увійшов до столиці. Сила зброї вірних йому легіонів змусила сенат проголосити його диктатором. Проте Цезар не мав необмеженої влади. Сенат лишався досить впливовим.
Цезар, на відміну від Сулли, не розправлявся із своїми супротивниками, чим збільшив число прихильників. До того ж він відновив права громадян, яких переслідували за Сулли. Невдовзі Цезар повів свої війська на східне узбережжя Адріатичного моря, де зосереджувалися основні сили Помпея. У битві на рівнині Фарсал Цезарю вдалося здобути перемогу. Помпей утік, залишивши війська. Юлій Цезар переслідував свого ворога аж до Александрії Єгипетської, де Помпея було вбито за наказом єгипетського царя Птолемея XI.
Але в самому Єгипті в цей час почалося повстання проти римлян. Усю зиму 48/47 рр. до н.е. армія Цезаря перебувала в оточенні й вела тяжкі бої. Лише навесні римському диктатору вдалося перемогти. Захопивши столицю Єгипту Александрію, Цезар проголосив царицею країни Клеопатру VII, сестру переможеного Птолемея XIII. Після цього йому довелося придушувати повстання понтійського царя Фарнака у Малій Азії. Війна була блискавичною. Сам Цезар, повідомляючи сенат про перемогу, написав: «Прийшов, побачив, переміг!»
Після повернення на батьківщину Цезар роздав жителям Риму гроші, а ветеранам – земельні ділянки. Він збільшив кількість сенаторів у 3 рази, що різко зменшило їхній вплив у суспільстві. Було видано закони, спрямовані на впорядкування життя у провінціях, на обмеження розкоші. Утвердивши свою владу, Цезар блискавичним нападом здолав своїх ворогів у Північній Африці та Іспанії, відсвяткував одразу чотири тріумфи – галльський, єгипетський, азіатський і африканський.
Answers & Comments
Цезар, на відміну від Сулли, не розправлявся із своїми супротивниками, чим збільшив число прихильників. До того ж він відновив права громадян, яких переслідували за Сулли. Невдовзі Цезар повів свої війська на східне узбережжя Адріатичного моря, де зосереджувалися основні сили Помпея. У битві на рівнині Фарсал Цезарю вдалося здобути перемогу. Помпей утік, залишивши війська. Юлій Цезар переслідував свого ворога аж до Александрії Єгипетської, де Помпея було вбито за наказом єгипетського царя Птолемея XI.
Але в самому Єгипті в цей час почалося повстання проти римлян. Усю зиму 48/47 рр. до н.е. армія Цезаря перебувала в оточенні й вела тяжкі бої. Лише навесні римському диктатору вдалося перемогти. Захопивши столицю Єгипту Александрію, Цезар проголосив царицею країни Клеопатру VII, сестру переможеного Птолемея XIII. Після цього йому довелося придушувати повстання понтійського царя Фарнака у Малій Азії. Війна була блискавичною. Сам Цезар, повідомляючи сенат про перемогу, написав: «Прийшов, побачив, переміг!»
Після повернення на батьківщину Цезар роздав жителям Риму гроші, а ветеранам – земельні ділянки. Він збільшив кількість сенаторів у 3 рази, що різко зменшило їхній вплив у суспільстві. Було видано закони, спрямовані на впорядкування життя у провінціях, на обмеження розкоші. Утвердивши свою владу, Цезар блискавичним нападом здолав своїх ворогів у Північній Африці та Іспанії, відсвяткував одразу чотири тріумфи – галльський, єгипетський, азіатський і африканський.