Відповідь:

Вступ віолончелі, ніби переносить нас у минуле, у часи коли розгорталося дійство. Потім починає грати й оркестр і все це задає світлого емоційного забарвлення. Раптом мелодія завмирає, лише для того, щоб продовжити  розповідати свою історію, що продовжує литися плавною й тихою рікою. В певний момент мелодія пришвидшується, грають духові, а ріка мелодії стає бурхливим гучним струмком. Мелодія стає тривожною й дає зрозуміти, що початок був лише затишшям перед бурею, вона стає урочистою й потужною, змушуючи зупиняти подих. Згодом мелодія потрохи затихає й чутно поодинокі  вигуки флейти. Тепер мелодія переносить нас у тиху долину. Чутно трелі флейт-пташок та струнні звуки річки... І ось посеред тихої, дещо меланхолічної мелодії раптово виривається духовий крик, що ніби починає новий розділ цієї історії, він затихає, а натомість ми чуємо струнні, що починають свій тихий марш. Вриваються й інші інструменти, що створюють потужну урочисту мелодію. Вона дещо змінює свій лад перегукуючись з перкусією й епічно завершується.