Суттєвою відмінністю епохи Просвітництва від попередніх було те, що в цей час почало складатися громадське життя. Надалі питання суспільства обговорювалися в пресі, дискусійних клубах, кав'ярнях, салонах на асамблеях, у масонських ложах. Хоча держава та церква намагалися стримувати вільнодумство, часто зробити це було неможливо, оскільки заборонені цензурою праці часто можна було опублікувати за кордоном, у країнах із ліберальнішими поглядами, таких як Англія та Нідерланди.
До другої половини ХVII ст. Західна Європа втратила релігійну цілісність. Унаслідок Реформації і періоду тривалих релігійних воєн у частині європейських країн панівною християнською конфесією став протестантизм, тоді як у інших державах католицизм зберіг домінантне становище. Між державами із різними релігіями встановився модус вівенді, що означало толерантне ставлення до релігійних розбіжностей хоча б у межах усієї Європи, якщо не окремих країн. Релігійна боротьба продовжувалася у вигляді полемік і дискусій, а це сприяло розширенню діапазону висловлюваних думок.
Європа стала різноманітною також у плані політичних режимів. Якщо у Франції, Австрійській імперії чи Іспанії цей період відповідав розквіту (абсолютизму), то Англія вже минула цей етап свого розвитку й після Славетної революції 1688 року стала конституційною монархією, у якій влада короля була обмежена «Біллем про права 1689». Нідерланди тішилися демократичним правлінням, Німеччина та Італія були роздроблені на низку малих держав, у деяких країнах, таких як Росія та Австрійська імперія, ще міцно зберігалося кріпацтво. При широкому спектрі політичних устроїв неминуче виникали порівняння, що в свою чергу призводили до дискусій щодо ідеального облаштування суспільства.
В економіці Європи теж відбувалися докорінні зміни, формувалися капіталістичні виробничі відносини, зростала й зміцнювала свої позиції буржуазія. Економічний центр Європи змістився з півдня, де раніше основну роль відігравали Венеція та Генуя, на північ, в Амстердам, де вже відбулася буржуазна революція. В другій половині XVIII ст., з початком промислової революції, головним центром економіки Європи став Лондонознаки епохи
Можна виділити три основні ознаки епохи Просвітництва:
1. Теорія рівності всіх перед людством і законом. Люди є на світло рівними у своїх правах, задоволення їх індивідуальних інтересів і потреб направлено на встановлення справедливих і розумних форм співіснування.
2. Перевага розуму. На основі наукових досягнень склалося уявлення про те, що суспільство і Всесвіт підкоряються розумним і логічним законам, все загадки світобудови розгадані, і поширення знань здатне позбавити від всіх соціальних проблем.
3. Історично оптимістичний настрій. Епоха Просвітництва будувалася на вірі в можливість зміни людства на краще і перетворення соціально-політичних засад "раціональним" способом.
висновки
Як показала епоха Просвітництва, філософія цього періоду сильно вплинула на розвиток подальших теорій про аспекти людського життя. Його ідеї лягли в основу демократії і політичної свободи як базових цінностей сучасного суспільства. Лібералізм, будучи сучасним суспільно-політичною течією, виник на базі просвітницьких теорій. На принципах Просвітництва засновані Декларація незалежності Америки і Декларація прав людини і громадянина у Франції. Однак принципи Просвітництва не уникли і критики. З початком постмодернізму деякі аспекти філософії стали сприйматися як недоліки. Діяльність просвітителів здавалася нереалістичною. Порицались неувага до традицій і надмірна спеціалізація..
Answers & Comments
Суттєвою відмінністю епохи Просвітництва від попередніх було те, що в цей час почало складатися громадське життя. Надалі питання суспільства обговорювалися в пресі, дискусійних клубах, кав'ярнях, салонах на асамблеях, у масонських ложах. Хоча держава та церква намагалися стримувати вільнодумство, часто зробити це було неможливо, оскільки заборонені цензурою праці часто можна було опублікувати за кордоном, у країнах із ліберальнішими поглядами, таких як Англія та Нідерланди.
До другої половини ХVII ст. Західна Європа втратила релігійну цілісність. Унаслідок Реформації і періоду тривалих релігійних воєн у частині європейських країн панівною християнською конфесією став протестантизм, тоді як у інших державах католицизм зберіг домінантне становище. Між державами із різними релігіями встановився модус вівенді, що означало толерантне ставлення до релігійних розбіжностей хоча б у межах усієї Європи, якщо не окремих країн. Релігійна боротьба продовжувалася у вигляді полемік і дискусій, а це сприяло розширенню діапазону висловлюваних думок.
Європа стала різноманітною також у плані політичних режимів. Якщо у Франції, Австрійській імперії чи Іспанії цей період відповідав розквіту (абсолютизму), то Англія вже минула цей етап свого розвитку й після Славетної революції 1688 року стала конституційною монархією, у якій влада короля була обмежена «Біллем про права 1689». Нідерланди тішилися демократичним правлінням, Німеччина та Італія були роздроблені на низку малих держав, у деяких країнах, таких як Росія та Австрійська імперія, ще міцно зберігалося кріпацтво. При широкому спектрі політичних устроїв неминуче виникали порівняння, що в свою чергу призводили до дискусій щодо ідеального облаштування суспільства.
В економіці Європи теж відбувалися докорінні зміни, формувалися капіталістичні виробничі відносини, зростала й зміцнювала свої позиції буржуазія. Економічний центр Європи змістився з півдня, де раніше основну роль відігравали Венеція та Генуя, на північ, в Амстердам, де вже відбулася буржуазна революція. В другій половині XVIII ст., з початком промислової революції, головним центром економіки Європи став Лондонознаки епохи
Можна виділити три основні ознаки епохи Просвітництва:
1. Теорія рівності всіх перед людством і законом. Люди є на світло рівними у своїх правах, задоволення їх індивідуальних інтересів і потреб направлено на встановлення справедливих і розумних форм співіснування.
2. Перевага розуму. На основі наукових досягнень склалося уявлення про те, що суспільство і Всесвіт підкоряються розумним і логічним законам, все загадки світобудови розгадані, і поширення знань здатне позбавити від всіх соціальних проблем.
3. Історично оптимістичний настрій. Епоха Просвітництва будувалася на вірі в можливість зміни людства на краще і перетворення соціально-політичних засад "раціональним" способом.
висновки
Як показала епоха Просвітництва, філософія цього періоду сильно вплинула на розвиток подальших теорій про аспекти людського життя. Його ідеї лягли в основу демократії і політичної свободи як базових цінностей сучасного суспільства. Лібералізм, будучи сучасним суспільно-політичною течією, виник на базі просвітницьких теорій. На принципах Просвітництва засновані Декларація незалежності Америки і Декларація прав людини і громадянина у Франції. Однак принципи Просвітництва не уникли і критики. З початком постмодернізму деякі аспекти філософії стали сприйматися як недоліки. Діяльність просвітителів здавалася нереалістичною. Порицались неувага до традицій і надмірна спеціалізація..