Над історичним романом «Сагайдачний» Андрій Чайковський працював майже 20 років. Перші три частини рукопису загинули під час першої світової війни. Письменник відновив роботу над твором і в 1918 р. видав першу частину під назвою «Побратими». Через 9 років перша частина вийшла другим виданням, а в 1929 та 1932 рр. побачили світ ще дві частини під спільною назвою «До слави».
У 1927 р. в коломийському видавництві «Ока», як перший випуск «Бібліотеки для всіх» – «Ряст», опубліковано історичний нарис «Петро Конашевич-Сагайдачний». У рекламному зверненні до читачів пропонувалося замовляти і наступну книжку автора – «Гетьман», яка «друкується».
У 1932 р. коломийське видавництво «Рекорд», пропонуючи читачам другу частину повісті «До слави», повідомляло, що четверта і п’ята частини «Сагайдачного» під назвою «Гетьман» обсягом у 360 сторінок в одну шістнадцяту аркуша – друкуються.
Та заключні дві частини історичного роману Андрія Чайковського «Сагайдачний», здається, так світу і не побачили. Розшуки упорядником рукопису «Гетьмана» позитивних наслідків не дали. Одні відомості переконують, що через фінансові труднощі різні видавництва опублікувати четверту і п’яту частини роману не змогли і автор начебто продав рукопис «Гетьмана» в 1930-х роках за кордон, а інші, найімовірніші, свідчать, що рукопис загубився в родичів письменника, яким часом доводилося рятувати себе, а не книжку.
Таким чином, пошуки 4 – 5 частин роману «Сагайдачний» продовжуються і, можливо, ще увінчаються успіхом.
Значну складність при підготовці «Сагайдачного» до друку становила мова. Упорядник і редактор намагалися максимально зберегти мову автора, хоча низка граматичних форм, панівних у 1920 – 30-х роках на Галичині, приведена до сучасної норми. Так, «турецька фльота» виправлено на «турецький флот», «над вечором» – на «надвечір», «для нікого» – на «ні для кого», «станути» – на «стати», вказівні займенники «це», «цього» у відповідних синтаксичних конструкціях – на «те», «того», до сучасної мовної норми приведені форми на -ся тощо.
Мова в діалогах залишена без змін.
Загальна назва «Сагайдачний» – авторська. Жанр – «історичний роман в трьох книгах» – визначено упорядником, хоч автор, у відповідності з тогочасною традицією, називав свій твір «історичною повістю».
Answers & Comments
Ответ:
Над історичним романом «Сагайдачний» Андрій Чайковський працював майже 20 років. Перші три частини рукопису загинули під час першої світової війни. Письменник відновив роботу над твором і в 1918 р. видав першу частину під назвою «Побратими». Через 9 років перша частина вийшла другим виданням, а в 1929 та 1932 рр. побачили світ ще дві частини під спільною назвою «До слави».
У 1927 р. в коломийському видавництві «Ока», як перший випуск «Бібліотеки для всіх» – «Ряст», опубліковано історичний нарис «Петро Конашевич-Сагайдачний». У рекламному зверненні до читачів пропонувалося замовляти і наступну книжку автора – «Гетьман», яка «друкується».
У 1932 р. коломийське видавництво «Рекорд», пропонуючи читачам другу частину повісті «До слави», повідомляло, що четверта і п’ята частини «Сагайдачного» під назвою «Гетьман» обсягом у 360 сторінок в одну шістнадцяту аркуша – друкуються.
Та заключні дві частини історичного роману Андрія Чайковського «Сагайдачний», здається, так світу і не побачили. Розшуки упорядником рукопису «Гетьмана» позитивних наслідків не дали. Одні відомості переконують, що через фінансові труднощі різні видавництва опублікувати четверту і п’яту частини роману не змогли і автор начебто продав рукопис «Гетьмана» в 1930-х роках за кордон, а інші, найімовірніші, свідчать, що рукопис загубився в родичів письменника, яким часом доводилося рятувати себе, а не книжку.
Таким чином, пошуки 4 – 5 частин роману «Сагайдачний» продовжуються і, можливо, ще увінчаються успіхом.
Значну складність при підготовці «Сагайдачного» до друку становила мова. Упорядник і редактор намагалися максимально зберегти мову автора, хоча низка граматичних форм, панівних у 1920 – 30-х роках на Галичині, приведена до сучасної норми. Так, «турецька фльота» виправлено на «турецький флот», «над вечором» – на «надвечір», «для нікого» – на «ні для кого», «станути» – на «стати», вказівні займенники «це», «цього» у відповідних синтаксичних конструкціях – на «те», «того», до сучасної мовної норми приведені форми на -ся тощо.
Мова в діалогах залишена без змін.
Загальна назва «Сагайдачний» – авторська. Жанр – «історичний роман в трьох книгах» – визначено упорядником, хоч автор, у відповідності з тогочасною традицією, називав свій твір «історичною повістю».
Объяснение: