Verified answer

Грімр, вікінг, став дуже старим. Колись він був кращим, і про нього знали навіть в далеких країнах. 

Грімр був знатним чоловіком.  Одного разу він справляв дружнє свято. 

 Прийшли до нього різні друзі.  Прийшло багато хоробрих людей і бенкетували в домі вікінга.

Грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили і кожен висловився. Усі говорили різне. 

Грімр узяв ківш останній і хотів говорити, але замислився і довго дивився вниз. Потім вікінг сказав:

–  Мені хочеться мати друга, хоча б одного вірного друга!

–  Грімр, –  так говорив Олав, –  хіба я не був тобі другом? Коли ти поспішав врятувати життя твоє у вигнанні, хто перший тобі протягнув руку і просив короля повернути тебе? 

З другого боку старався заглянути в очі Грімра вікінг Гарольд і говорив: 

–    Грімр! Коли вороги спалили садибу твою і винесли казну твою, у кого в той час жив ти? Хто з тобою будував новий дім для тебе? 

Ейрік, за прізвиськом Червоний, сказав:

–   Грімр! У битві біля Півнощної Гори хто тримав щит над тобою? Хто замість тебе прийняв удар? 

– Грімр, гірко чути, як забув ти про друзів, вірних тобі навіть за часів твого горя і нещасть.

Грімр тоді встав і сказав:

–   Пам’ятаю я усе, що ви зробили для мене. Ви – товариші мої, ви – друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. Але скажу правду: у щасті не було у мене друзів. 

Був я щасливим, коли король покликав мене на полювання. Я убив дванадцять ведмедів і врятував короля, коли лось хотів буцати його.   Усі мені говорили приємне, але не було приємно на серці друзів.

Інгерду, дочку Мінга, усі називали найкращою дівою. Я дружиною привів її у дім мій. Мене величали, і мені було добре, але слова друзів йшли не від серця.

Не вірю, що є в щасті друзі.

У Гулі на віче Один послав мені корисне слово. Я мовив це слово народу, і мене вважали спасителем, але і тут мовчали серця моїх друзів.

При щасті ніколи не буває друзів.

Усі знайшли слова вікінга Грімра дивними, і багато хто йому не повірив.