Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть
правопис сполучників.
1. Як (би) не крутила хуртовина, блисне промінь — крига
розтане (3. Гончарук). 2. Як (би) я була зіркою в небі, я б не
знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 3. Що (б) прийшло на
землю сподіване щастя, треба великої праці (М.
Коцюбинський). 4. Вітри проспівають над хвилями нив про
(те), як в негоду він край боронив (П. Усенко). 5. Як (би) оті
проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них
зробила арфу золоту (Леся Українка). 6. Де б він не був, що
(б) з ним не трапилося, звик ніколи не схиляти голову (Петро
Панч). 7. Блискавки тримав поет в руці — то (ж) блискавки
він кидав із трибуни (П. Тичина). 8. Хотіла б я піснею стати у
сюю хвилину ясну, що (б) вільно по світі літати, що (б) вітер
розносив луну (Леся Українка). 9. У мене одна думка: як (би)
нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її
Шевченко у пісні (Панас Мирний). 10. На те й лихо, що (б) з
тим лихом боротися (Т. Шевченко). 11. Скорить повинні
дощову ми непокірну хмару, — то (ж) сіймо у ріллю нову
пшеницю яру (М. Рильський).12. То(ж) осінь сумно плаче
по(під) хатами та по(між) ярами.
Answers & Comments
1. Як би не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтане (3. Гончарук). 2. Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 3. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). 4. Вітри проспівають над хвилями нив про те, як в негоду він край боронив (П. Усенко). 5. Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила арфу золоту (Леся Українка). 6. Де б він не був, що б з ним не трапилося, звик ніколи не схиляти голову (Петро Панч). 7. Блискавки тримав поет в руці — тож блискавки він кидав із трибуни (П. Тичина). 8. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, щоб вільно по світі літати, щоб вітер розносив луну (Леся Українка). 9. У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний). 10. На те й лихо, щоб з тим лихом боротися (Т. Шевченко). 11. Скорить повинні дощову ми непокірну хмару, — тож сіймо у ріллю нову пшеницю яру (М. Рильський).12. То ж осінь сумно плаче попід хатами та поміж ярами.